Богиня і Консультант

— А їй теж дозволено припинити моє?

— Це війна. Ніхто не витримає тортур Майстра. Навіть я.

— Що вам відомо про ізгоя? — спитала Діана після недовгого мовчання. Тепер вона незмигно дивилася в очі Вчителя. В очі, у котрих, як вірила воїтелька Діана, ніколи не згасав золотий відблиск Благої Вічності.

— Він, наскільки нам відомо, є Обраним високого рангу. Його титул до вигнання нашою мовою перекладався як «Дім Правди». Це почесний неспадковий титул одного із тибетських Старших. Ізгой має левантійську[100] зовнішність, добрі світські манери, володіє кількома мовами, кермує автівкою. На вигляд йому років шістдесят, хоча насправді він значно старший. Значно.

— За що його вигнали?

— Невідомо.

— Його вигнали рівні йому чи ті, які вищі за нього.

— Тобі у школі мали розповідати, що, на відміну від наших ковенів і на відміну від Ордену, у Шангріли є не тільки Старші, але й Вищі.

— Я знаю. Вони не люди.

— Вони не зовсім люди, — виправив Діану Вчитель. — Вони не тільки бачать Світло, вони самі є частиною Світла. Вони мають споконвічне право карати і відмежовувати від Світла навіть спадкових Обраних. Вони не зобов'язані оприлюднювати своїх мотивів. Ніхто не може вимагати від них пояснень. Немає інстанції, де можна було б оскаржити їхні присуди.

— Отже, його вигнали Вищі Шангріли. Вигнали невідомо за що.

— Так.

— Вигнання — це що?

— Заборона спілкування із ним для певного кола.

— Для усіх ковенів?

— Ні. Лише для посвячених Шангріли.

— Вони не говорять з ним?

— Вони уникають його. Туди, де приймають Вигнанця, ніколи не прийде посвячений з Тибетського Лона.

— А хтось із наших колись його бачив?

— Бачили, вісімнадцять років тому в Єгипті, але тоді він не розкрив ані свого Імені Сили, ані своїх вмінь, ані своїх знань. Він жив у пустелі самотньо і не прагнув спілкування. Здається, з ним розмовляли довірені Великого Ієрофанта. Але нічого з тих розмов не досягло Півночі. У Східній Європі він з'явився у дві тисячі третьому…

— І тоді він вже був не проти спілкування?

— Він і тоді був партизаном-одинаком. Люди Драгана розповіли нашим, що розенкройцери[101] у Празі принесли до Вигнанця тибетські медичні рукописи, але він навіть не став на них дивитися. Рукописи, до речі, були дуже давніми і цікавими…

— Звідки стало відомо, що Одноокий є його учнем?

— Одноокий не його учень. Ізгой, наскільки ми розуміємо, найняв Одноокого.

— То Одноокий лише найманець?

— Так.

— Ізгой не має учнів?

— Ми не знаємо про це достеменно. Про Одноокого нам вперше повідомив Старший Драган. Одноокого бачили разом з Вигнанцем у Чорногорії. Драган припускає, що там вони з невідомої нам причини потурбували гніздо системників[102]. У Подгориці[103] тоді знаходили вбитих сатаністів. Було знищено навіть одного з їхніх лідерів. Поліція не знайшла убивць.

— Одноокий привів до Вигнанця дівчинку-телепатку. Менталку, не слабшу за Софію.

— І, можливо, він знайшов Камінь.

— Можливо, — Діана подумала, що дарма образила Одноокого. — Цінний найманець…

— …У якого мудрий Наставник.

— Чим я маю переконати ізгоя?

— Скажеш від мого імені, що, на відміну від Старших ковену Алатара, ми, Старші ковену Тага не будемо чинити