батьку сімейства.
- Мовчи, бабо!-трагічно заволав товстун.-Ти знаєш те, чого не повинна знати, а що повинна, того ти не знаєш. Ти повинна знати, що “Славія” - це команда, яку легко збити з пантелику. І це найголовніша її вада. В такому матчі команда не повинна давати супротивнику можливість деморалізувати себе…
Він заридав:
- Щоб мені ніколи не бачити цього своїми очима, що мені накоїла “Слаївія” потім, коли “Вієнна” забила провідний гол. Напад втратив зв’язки з півзахистом, який відтягнувся в оборону.
- То замовкни вже і не хвилюйся,- умовляла його пані Начерадцова,-вони вже не втрачатимуть більше зв’язків з півзахистом, побачиш, буде так, як я сказала.
Пан Начерадець пропік поглядом її могутні перса і сказаз:
- Оце мені подобається, коли говорять і не відають що. Ти знаєш, наприклад, як поводився Плетіха, тактовно чи ні? Ти була на віденському стадіоні, що так говориш?
- Не була,- призналася пані Начерадцова.
- То мовчи і дай іншим сказати,- загримав на неї чоловік.
- Та я нічого й не кажу. Я лише знаю, що я нещасна жінка і що мені ніхто не повірить.
До неї повернулося красномовство, коли вона побачила, що не залишиться вдовою у найближчий час.
- І взагалі дай мені спокій. Я не відповідаю за те, що Пілетіха не зіграв, як треба…
- Що ти маєш знову до Плетіхи? Ти знаєш, хто такий Плетіха? Це старий, обстріляний гравець міжнародного класу, якщо хочеш знати…
Потім товстун забурмотів:
- Найгірше, що суддя не зарахував один гол “Славії” через те, що Юнек нібито був в офсайді, поза грою. Як вам не соромно, пане Браун! Такий суддя. Чудовий джентльмен. Тепер ми взнали тебе, пане Браун! Вам би гру в доміно судити, пане Браун. Як ти міг свиснути офсайд, коли… я не мав нагоди бачити, але я добре знаю, що Юнек не був у положенні поза грою, що б він мав там робити, у тому офсайді? *
- Скажи, Ріхарде,- спитав дядько Ігнац,- що тобі, власне, до того? Чи це твоє підприємство, що ти береш так близько до серця? Це як у тому анекдоті, коли їхали два комівояжери в поїзді і один з них каже…
- Нічого мені не кажи, дядьку, нічого не хочу чути,- відбивався пан Начерадець.- Не так просто грати на чужому полі, тим паче на віденському стадіоні. Ти повинен знати, що команда, коли її підбадьорює фанатична публіка, витискає з себе все. 4: 21 Це зовсім непоганий результат за таких тяжких умов. Але що тобі говорити! Ти й так знаєш багато цікавого..”
- То чого ж ти дратуєшся?- зауважив Ігнац.
