підем у тьму — в мансарди вечоровіі спати полягаєм на дошках…НАШІПТУВАННЯ З ВІКІВ
В 1855 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі, в каварні гостила його шляхта, з балькону наварні цісар оглядав ілюмінацію Львова на його честь.
І. КРИП'ЯКЕВИЧ «Історичні проходи по Львові»Мій цісарю, хвала тобі — яка щаслива нація,що ти ступив на наш пісок вечірньої пори.Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація,остроги в тебе срібляні. Ти дивишся з гори.І дим ракетниць очі їсть — яке палке зворушення!У церемоніймайстра з напруги карк упрів.Ми всі готові хоч на смерть, мов посполите рушення,і сльози капають з очей гицлів та шандарів.(Наш загумінок став як сад. Петардами і бомбамиобстріляно небесне дно для більшої краси.Оркестри віддано ревли тромбонами і тромбами,повії прали неґліже і пудрили носи).Ілюмінація! Оркестр! Волаємо і граємо —цісарська доля — наче сфінкс, і що вона пошле? —чуму, пожежу чи війну, небіжчика в Сараєво,тож веселися, цісарю, ти ще дитя мале!Ще маєш білого коня і капелюха з перами,твердиня влади, мов горіх, імперія без меж,таємно вішаєш когось, обдурюєш паперами,і де ще той двадцятий вік, в якому ти помреш?..
