ПЛАНЕТАРІЙвчимося бути далекоглядниминедільного дня тяжіємо до повчальних розваг і видовищрозглядаємо небо зі сферичної баштивипнутої мов око циклоповенеподалік чортового колеса та літньої естрадивиткими сходами прямуємо до зірокприпадаємо до телескопа як до дереванаводимо різкість в окуляріця чудодійна гармата для споглядання висотпоказує нам парад планетна цупкому картоні небесної мапизасвічуються одне за одним електричні сузір'яхочемо запам'ятати їхні назвиадже навколо стільки туманностейнетерпляче питаємо коли ж будечумацький шляхзійшовши знову на землюстріпуємо з плечей місячний пилп'ємо лимонад у павільйоні навпротисаме тут і саме сьогоднівипадковонавіки
ФАВСТОВЕ СВЯТО
1. НІЧОсь тобі, вбога пуста голова,перше знамення Різдва —снігу добув ти для білих поем,вітру черпнувши плащем.Крила не тут, але спогад крилана ніч прип'яв до стола —мить, наче рибу, ловиш багромі повертаєш в огром.