Тільки тепер вона має печать віщих прозрінь і зачать. Є в ній зима — цегляні димарі теплі о білій порі. Ось тобі й ніч, пуста голова, напередодні Різдва. Хочеш — придумай, як до зорі рушили тріє царі… 2. ЗОРЯ Там, де нас немає і не буде, сніг упав на вежі і сади. В темряві жаріють без остуди вогники у вікнах зі слюди. Сяють ночви, тесані до ладу, і м'яка для купелі вода. І зоря таємну має владу. Ляда. Чоколяда. Коляда. 3. СУМНІВ Такої ночі перейду місток, ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене — до мозку і кісток пройме мороз, опівночі стосил. О ніч німа, пустельна і совина! Цей холод, ця тілесна печія… Матерія — первинна. Це — провина. (Як не моя й не Божа, то чия?) Мої знання сумнівні і сумні. Тому й жага нуртує, мов аорта, — і я не сам: глузлива пика чорта
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату