Тільки тепер вона має печатьвіщих прозрінь і зачать.Є в ній зима — цегляні димарітеплі о білій порі.Ось тобі й ніч, пуста голова,напередодні Різдва.Хочеш — придумай, як до зорірушили тріє царі…2. ЗОРЯТам, де нас немає і не буде,сніг упав на вежі і сади.В темряві жаріють без остудивогники у вікнах зі слюди.Сяють ночви, тесані до ладу,і м'яка для купелі вода.І зоря таємну має владу.Ляда. Чоколяда. Коляда.3. СУМНІВТакої ночі перейду місток,ступлю на сніг і подолаю схил.Всього мене — до мозку і кістокпройме мороз, опівночі стосил.О ніч німа, пустельна і совина!Цей холод, ця тілесна печія…Матерія — первинна. Це — провина.(Як не моя й не Божа, то чия?)Мої знання сумнівні і сумні.Тому й жага нуртує, мов аорта, —і я не сам: глузлива пика чорта