по-змовницьки підморгує мені.Беріть мене, панове чортівня!Тягніть у вир, де душу розітнуть.А там, де народилося ягня,про мене, безнадійного, зітхнуть…ЕКЗОТИЧНА РОСЛИНА — ПАСТЕРНАКГуділи вітри.Йшов холод зі степу.І зимно було немовляті з вертепуНа схилі гори.Його зігрівало дихання вола.Приручені звіріСхилялися в мирі,Над яслами плавала тепла імла.Обтріпавши пил зі своїх кожухівІ проса зернини,Вдивлявся з вершиниСпросоння у темряву гурт пастухів.А там було поле в заметах могил,Цвинтарна горожа,Нагробків сторожаІ небо над цвинтарем, повне світил.А поруч, іще не відомим вогнем,Сумирніш од скіпки,Що світиться з шибки,Горіла зоря на шляху в Бетлегем.Вона плом'яніла, як збіжжя, з безмеж,З-над неба і Бога,Як відблиск нічногоПідпалу в стодолах, як сполох пожеж.