А восени упав з неба миршавий ілюзіоніста.Слухав мене стетоскопом — як вони там шурхочуть.Збіглося на це подивитись ледь не півміста.І тоді прояснів я: «Летіти хочуть».Вилітали мені з голови крізь отвір у рані,або крізь моє третє око (ніяк його не заплющиш).А той миршавий пес мав у кишені браунінгта й одною кулею двох голубів розлущив…Став я цілком сумирний, загнавсь у схови,поводжуся без відхилень — чемно і ґречно.Не тому, що вбиті колишні мої птахове,а тому, що ношу в черепі тепле їхнє яєчко…ПАНІ КАПІТАНОВАКапітанська вдова мала білих мишейв закапелку дірявої кухні,а ще в неї був канарок Мішельі носовички трикутні.Втім, ніхто не знав, де ночує вона,по яких катакомбах приносить офіру?Шльома Фішер подеколи давав їй бананабо інший овоч, або фігу.(А найстарший з-поміж Андруховичівще й хліба давав до овочів).Королева завулків у веретті одінь,капустина в лататті хустин.А той капітан — що він був за один,певно, вмер молодим і пустим?І тому вклякала пречиста вдоваперед вівтарем зимної студні,щоб глибинна летюча священна водазмила з неї ці свята й будні.А тоді розгортала полотна хустин