що втікає між пальців.Сто млинів було там, сто млиновихколіс і зелені застояні плеса,де риба ловилася в руки.Очерет, наче царства, держави з латаття —усе було річка.Теплі схови в піскузалишалися наші й не наші,хололи до ранку.Скільки нас не збулось,переходячи міст понад Полтвою,скількиперейшло через міст і назавшепропало в гущавині правого берега?..
(ЦВЯХАРНЯ)
Хтось казав: «Ми не ті.Ми присутні в тунелях і вікнах,але нам не дійти до старої цвяхарніза рогом».Зостається сідати на сходах,співати.Може так подолаємо стіни, припнемоголоси до камінних цурпалківі витремо очі?Може так і почують нас ті,що чекають за рогом?Зостається шукати себе,і останній сірник, що в найдальшійкишені,колючий, як цвях.