і почути,як вона скаже:«Дозволь мені кружляти над тобою».
(ЗАБУТТЯ)
Так, наче брама — то вхід.Є міста, до яких неможливозайти через браму.Є міста, до яких неможливозайти.І приносять великий ключ, і шукають,куди б устромити, алебрам немає, сторожа зітерласьна порох. Сім вітрів розкошуютьна площах і в залах.Навсібіч передмістя відкриті, сторожавиростає зелена й пругка.«Замарстинів, Кульпарків, Клепарів», —перелічуєш майже вголос,та ніяк не згадаєш, як зветьсядерево,до якого вона вже не ходить…
(РЕБРО)
Я віддав би своє ребров анатомічну майстерню.Там велетенські серця різників і коханців,обвислі й надуті легені курців,трубачів і склодувів,меланхолійні пияцькі нутрощі,татуйований орден героя (якраз над соском)