Енеїда

Сього Паллант стягнув за ногу,

Ударив, як пузир, об дрогу,

Мазка із трупа капотить.

[45] Ось! ось! яриться, бісом дише!

Агамемноненко Галес.

І бистрим бігом все колише,

Неначе в гніві сам Зевес;

Вокруг себе все побиває,

Фарет, з ним збігшись, погибає,

Душі пустився Демоток.

Ладона сплющив, як блощицю,

Кричить: «Палланталедащицю

Злигаю я в один ковток».

[46] Паллант, любесенький хлопчина,

Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб,

І жде, яка то зла личина

Йому нам’яти хоче чуб.

Дождавсь – і зо всього розгона

Вліпив такого макогона,

Що пан Галес шкереберть став.

Паллант, його поволочивши,

Потім на горло наступивши,

Всього ногами потоптав.

³⁶⁶ За сим Авента, пхнувши ззаду,

Поставив раком напоказ;

І тут сього ж понюхав чаду