недолю
755] І про блукання своє, бо рік уже сьомий у мандрах
756] Носить тебе і по хланях морських, і по всіх суходолах».
КНИГА ДРУГА
Еней розповідає про зруйнування Трої. Обмануті підступними розмовами полоненого грека Сінона, троянці, незважаючи на застереження жерця Лаокоона, вводять у місто спорудженого греками великого дерев'яного коня. Заховані в ньому греки вночі вискакують і оволодівають містом. Тінь Гектора з'являється у сні Енеєві. Еней разом з товаришами йде в останній бій. Товариші Енея падають у борні за полонену греками Кассандру. В бою біля Пріамового палацу Пірр убиває Пріама. Венера умовляє Енея тікати з мурів зруйнованої Трої. Еней з утікачами подається на гору Іду. 1] Зразу ж замовкли усі і слухали дуже уважно.
2] Батько Еней тоді з ложа високого став говорити:
3] «Біль невимовний мені роз'ятрити велиш ти, царице.
4] Геть зруйнували данайці могутність велику троянську,
5] Й царство їх гідне плачу,— я сам всі ті бачив нещастя,
6] Сам був учасником в битвах. Та хто не заллється сльозами,
7] Повість почувши таку, хоч би навіть це був мірмідонець,
8] Навіть з долопів якийсь, навіть воїн лихого Улісса.
9] Ночі вологої мла вже минає, схиляються зорі
10] Й кличуть до сну. Та коли забагнулось пізнати пригоди
11] Наші й почути про Трої останню недолю,— хоч серце
12] Ниє із жалю й здригнеться не раз, як згадаю про все те,
13] Я починаю:
14] Данайські вожді, як війна їх зломила
15] Й щастя покинуло — років–бо ж стільки минуло,— натхнені
16] Дивним Паллади умінням, коня спорудили, мов гору,
17] Ребра оббили ялицею й мовби обіцяну жертву
18] В дар за щасливу дорогу лишили,— пішла така чутка.
19] Потім самі замикають таємно героїв громаду,
20] Вибрану жеребом, в темній утробі; все черево кінське,
21] Цілу його глибину наповняють узброєним військом.
22] Тенед іздалека видно, преславний колись був той острів,
23] Повен достатків, аж поки стояла Пріама держава;
24] Нині морська лиш затока, лиш захист для суден непевний.
25] На узбережжя пустинне запливши, вони заховались;
26] Нам же здавалося, що відпливли вони з вітром в Мікени.
27] Тож цілій Тевкрії з серця спадають тривалі турботи.
28] Брами відкрились; як мило пройтися у табір дорійців,
29] Бачити звільнене місце, покинуте все побережжя.
30] Тут був долопів загін, ось Ахілла був лютого табір,
31] Тут було місце для флоту, а тут вони звикли боротись.
32] Ті задивились на згубний дарунок діви Мінерви;
33] Велич коня їх дивує; і перший Тімет закликає
34] В замок його затягнуть, серед мурів поставить. Були це
35] Хитрощі в нього чи доля така вже троянська, не знати.
36] Капій, проте, й також ті, в чиїх головах розум був кращий,
37] Дар цей підступний данайський, цю засідку
