Фізика майбутнього

Північній Каролі- ні. У 1920 році New York Times розкритикувала науковця-ракетника Роберта Годдарда і назвала його працю дурницею, оскільки ракети буцімто не можуть літати у вакуумі. Щоправда, через сорок дев’ять років, коли астронавти Аполлона-11 висадилися на Місяці, газета, до її честі, надрукувала спростовання: “Тепер уже чітко встановлено, що ракета може функціонувати у вакуумі. New York Times шкодує про свою колишню помилку.”)

Усе це свідчить про те, що дуже небезпечно закладатися проти майбутнього.

У передбаченнях майбутнього, за кількома винятками, завжди недооцінювались темпи технологічного прогресу. Історію - в чому ми пересвідчуємося знову й знову - пишуть оптимісти, а не песимісти. Як колись сказав президент Двайт Ейзенгауер: “Песимізм іще ніколи не виграв війни”.

Можна побачити, як навіть письменники-фантасти недооцінювали темпи наукових відкриттів. Якщо переглянути старий телесеріал із 1960-х років Зоряний шлях, то легко зауважити, що більшість “технологій двадцять третього сторіччя” вже існують. У 1960-х роках глядачів вражали мобільні телефони, портативні комп’ютери, пристрої, що вміли говорити, і друкарські машинки, що могли друкувати надиктоване. Втім, усі ці технології існують уже сьогодні. Незабаром у нас з’являться версії універсального перекладача, який швидко перекладатиме іншою мовою одночасно з тим, як ви говоритимете, а також “трикордери”, що діагностуватимуть хвороби на відстані. (За винятком двигуна викривлення і траспортерів, більшість цих витворів науки двадцять третього сторіччя вже є.)

Отже, в минулому люди дуже помилялися, недооцінюючи майбутнє. Як же знайти твердішу наукову основу для наших передбачень?

РОЗУМІННЯ ЗАКОНІВ ПРИРОДИ

Сьогодні ми більше не живемо в темні віки науки, коли спалахи блискавки й епідемії хвороб вважалися діянням богів. У нас є велика перевага, якої не мали Жуль Верн з Леонардо да Вінчі: чітке розуміння законів природи.

У передбаченнях завжди буде похибка, але один спосіб зробити їх максимально достовірними - це зрозуміти чотири фундаментальні сили природи, що керують цілим Усесвітом. Щоразу, як комусь вдавалося зрозуміти й описати одну з цих сил, це змінювало історію людства.

Першою пояснили силу тяжіння. Ісаак Ньютон дав нам механіку, яка пояснила, що об’єкти рухаються під дією сил, радше ніж містичних духів та метафізики. Це допомогло підготувати ґрунт для промислової революції та використання парової тяги, особливо локомотива.

Другою зрозуміли електромагнітну силу, що освітлює наші міста й живить наші електроприлади. Коли Томас Едісон, Майкл Фарадей, Джеймс Кларк Максвелл та інші допомогли пояснити електрику й магнетизм, це спричинило електронну революцію, що створила безліч наукових див. Ми пересвідчуємося в цьому щоразу, коли переривається подача струму й суспільство раптом відкидається на 100 років назад у минуле.

Третьою й четвертою зрозуміли дві ядерні сили: слабку й сильну ядерні взаємодії. Коли Айнштайн написав рівняння Е=тс² і коли в 1930-х роках розщепили атом, науковці вперше почали розуміти сили, що освітлюють небеса. Це розкрило таємницю світіння зірок. Це не тільки відкрило нам страхітливу силу атомної зброї, а й дало сподівання, що одного дня ми зможемо опанувати цю силу на землі.

Сьогодні ми достатньо добре розуміємо ці чотири сили. Першу з них - силу тяжіння - описує Айнштайнова теорія загальної відносності. Інші гри сили описано за допомогою квантової теорії, що дає нам змогу розкодувати таємниці субатомного світу.