реалістичний, що іноді ви забуваєте, що це лише комп’ютерна програма.
- Вибач, що турбую тебе, Джоне, але мушу звернути твою увагу на одну річ. Пам’ятаєш торішній нещасний випадок на лижах, коли ти мало не загинув?
Хіба таке можна забути? У вас досі мороз іде шкірою від згадки, як ви тоді врізались у дерево, катаючись на лижах в Альпах. Оскільки сніг в Альпах уже здебільшого розтав, вам довелося їхати на новий високогірний курорт. Місцевість була незнайома, і ви ненароком покотилися з пагорба й налетіли на дерево на швидкості сорок миль за годину. Ох!
Доктор Браун продовжує:
- За моєю інформацією ти тоді втратив свідомість, одержав струс мозку й серйозні внутрішні травми, але одяг урятував тобі життя.
Доки ви були непритомні, ваш одяг автоматично викликав швидку, переслав ваші медичні дані й визначив ваші точні координати. Потім, у лікарні, роботи зробили вам мікрохірургічну операцію, зупинили кровотечу, зшили розірвані кровоносні судини й полікували інші травми.
- Твій шлунок, печінка й кишківник були дуже сильно ушкоджені, й відновити їх було неможливо, - нагадує доктор Браун. - На щастя, ми встигли виростити для тебе новий набір органів.
Раптом у вас з’являється відчуття, що ви теж трошки робот - адже стільки ваших внутрішніх органів вирощено штучно.
- Знаєш, Джоне, я маю також інформацію, що ти тоді міг замінити свою розтрощену руку цілковито механічною. Роботизована рука найновішої моделі збільшила б твою силу в п’ять разів. Але ти відмовився.
- Так, - відказуєте ви. - Мабуть, я дуже старомодний. Як на мене, живе тіло завжди краще за сталь.
- Джоне, твої нові органи треба періодично перевіряти. Візьми, будь ласка, МРТ-сканер і повільно проведи ним уздовж живота.
Ви йдете до ванної кімнати, берете невеличкий пристрій, завбільшки приблизно як мобільний телефон, і повільно проводите ним уздовж живота. На настінному екрані відразу з’являється тривимірне зображення ваших внутрішніх органів.
- Джоне, зараз ми проаналізуємо ці зображення й побачимо, як іде одужання. До речі, сьогодні вранці ДНК-сенсори в ванній виявили в тебе в підшлунковій залозі рак.
- Рак?
Ви різко випростовуєтесь. Ви спантеличені.
- Але я думав, що рак здолали багато років тому. Про нього вже ніхто й не згадує. Як у мене може бути рак?
- Насправді науковцям так і не вдалося здолати рак. Скажімо так: зараз у нас із раком перемир’я, патова ситуація. Різновидів раку надто багато. Приблизно як різновидів застуди. Застуду ми теж, до речі, не навчились лікувати. Ми просто
