буття.
Завдання сучасності основніші і далекосяжніші, ніж це виходило б із окреслень безпосереднього етапу і потреб біжу чого життя. Вони зринають в ріжних ситуаціях під ріжними обличчями, але спільна їм тяга до себе каже сподіватися, що вони спливатимуть в акорд могутнього руху ідей до таємних берегів живої правди безсмертнього життя.
Це дух, для якого назріла тепер пора поставити собі найбільші завдання : підняти незмірний тягар дійсности у свою свідомість, із тієї матерії зробити повільний для своєї волі засіб формування нової землі і тіла під грядучий засов своїх зерен. Добровільно приймати всю спадщину дійсність — це буде найвища чеснота відповідальности і творчої відваги, бо тим людський дух вийде з особистого відосіблення і вступить на дорогу богобудівного ставання. Що на початку називалось „непротивленням”, те виявилося вкінці найвищим потвердженням творчої волі. Бо чи можна нашу страхітну добу пережити в інший спосіб, ніж внутрішньо душею, або чи було б поважно думати про визволення із полону злої долі інакше, ніж через зміну життя, яке саме треба будувати і творити завсігди і всюди.
Старезні книги буття спочили в душах живих людей. Розкриваються вони там сьогодні на ріжних листках, записаних у ріжних мовах. Але розуміти їх треба подібно, бодай так, щоб не губився натяк на їх вічний глузд. У котрих садах земного буття людська туга зацвіте найбуйніше і на якому дереві зав’яжеться овоч великої надії, щоб дозріти плодом звершення, про це читачі книг буття нехай прагнень дізнатися у власного духа. Він не сьогоднішній, і мав доволі часу багатіти досвідом і скарбами глибинного пізнання, він досягає мужнього віку і пора йому, засіяти на своєму полі добірне зерно, щоб грядуче жниво було багате і дало хліб щирого добра, про яке досі людина лиш мріяла.
Читач української книги буття нехай знає, що вона спроможна розкрити йому навстіж всі джерела містерій історії з її прикладними жертвами крови, серця і духа, показати йому безодні таємниць буття і звідтам спрямувати його зір у висоти непроминних гомонів Божої волі. Читачеві української книги буття дано багато, і не менше від інших. Та він сам повинен і може дати від себе більше.
Нотатки
[
<1
]
Стаття подається за:
