з'явилися невимовно гарні волошкові очі, маленький прямий носик над повними і червоними, як польові маки, вустами та витончене владне підборіддя. І все це, немов витвір мистецтва коштовною рамою, було облямоване важкими хвилями світлорусявого волосся. Дівчині було не більше п'ятнадцяти, але це була вже далеко не дитина. Перед запорожцями стояла розквітла троянда, дивуючи незайманою красою молодості.
– Яка красуня! – видихнув, побачивши дівчину, Нечай.
Іван мовчав, не в змозі вимовити жодного слова, настільки його вразила краса дівчини.
Бранка стрімко повернулася до Савки.
– Як смієш ти, хлопе, – вигукнула вона, – торкатися мене своїми руками?! Забери пазурі, мерзенний кровопивцю!
Обдертий не розгубився:
– То наша красуня із зубками, – вишкірився він. – Гонорова панночка. Нуну, не шипи, мов кішка, заспокойся, – Савка простягнув руку, намагаючись охопити тонкий дівочий стан.
– Геть! – пронизливо скрикнула полонянка і блискавкою відскочила вбік, одночасно полоснувши запорожця по руці лезом добутого з рукава ятагана.
Козаки від несподіванки завмерли, розкривши роти. Позирали, як Савка вражено оглядав порізану долоню, з якої на мармурові плити підлоги скапувала яскравочервона кров, в той час як дівчина гордовито переводила погляд з одного козака на іншого, невмілою рукою стискаючи свою крихітну зброю. Очі її палали.
Нарешті Савка оговтався.
– Кусаєшся?!! – він люто скреготнув зубами й заніс над головою бранки стиснуту в кулак ліву руку. – Ось я тобі, щеня бусурманське!
Несподівано для себе Іван опинився між ними. На лету упіймав руку Обдертого.
– Стій, Савко, не роби цього!
Та Обдертий уже розходився не на жарт.
– Відійди, малий! Мого не займай! – голосом, у якому відчувався метал, мовив він.
– Та стій же!
Нарешті, після того, як поряд з Богуном став і Нечай, Савка трохи охолов.
– Убити б її, відьму! – він сплюнув набік і відступив на крок.
Іван через плече ще раз поглянув на дівчину, і знову немов вогнем обпекло. Серце в грудях затріпотіло пораненою птахою, а язик присох до піднебіння. Якою ж вродливою вона була у своєму гніві, з палаючими очима, рум'янцем на щоках і блискучим лезом у руці!
