Хотин

Ходкевич схилив голову в поклоні й сів.
- Моя думка, - підвівся Любомирський, - повністю збігається з вашою, пане Ходкевич. Ми маємо залишитися тут. Як я висловлювався і раніше, ми не маємо користі зі зміни позицій. Але було б слушним повторити тактику, запропоновану паном Сагайдачним, себто нічні напади. Тепер ми маємо рішення Сейму щодо цього.
- Пан Любомирський і пан Ходкевич, безперечно, мають рацію. Але чи не настав час для рішучого бою з ворогом? - перебив Любомирського Собеський.
- Ви знадто гарячий, прошу пана! - відрізав Любомирський.
- Що пан має на увазі?! - спалахнув Собеський.
- Я маю на увазі лише те, що не треба поспішати з радикальними заходами. Ставити питання "або пан, або пропав" негоже. Занадто важливі речі лежать на шальках терезів.
- Пан Любомирський, звичайно, має рацію, але ми тут для того, щоб кожен висловив свою думку, - підтримав Собеського Ходкевич.
Один за одним почали висловлюватися молодші командири. Серед них теж переважала думка про негайний початок вирішальної битви. Ходкевич спохмурнів. Те, що кілька днів тому було висунуте як необдуманий вислів, тепер міцно засіло в головах його підлеглих.
- То, може, вдіємо, як хотів пан Сагайдачний, чи себто його полковники, - відпустимо козаків ловити татар по Поділлю? Така думка теж висловлювалася минулого разу, - не втримався Ходкевич. - А самі тим часом кинемось у генеральну битву! Так буде ще ліпше!
На мить запанувала тиша, гуло лише над лавою запорізької старшини. Під невисокою, побіленою крейдою стелею стало досить душно. Присутні витирали спітнілі обличчя хустинками.
- Вельможне панство, вислухайте і мою думку, - почувся голос сенатора Станіслава Жоравинського. - Військо виснажене, припасу обмаль, почалися хвороби. Це ви сказали, пане Ходкевич. Крім того, йде до зими. З дня на день знову почнуться дощі. Пропоную відійти у Кам'янець. Це зовсім поряд. Крім того, місто надзвичайно добре розташоване й укріплене. Там ми поживимо військо харчами і налагодимо оборону. Хіба це не ліпший вихід із ситуації? На мою думку, краще тепер відступити у повному складі, ніж потім тікати по одному, зазнаючи страшних втрат.
- Це хто тут надумав тікати по одному? - залунав суворий голос Сагайдачного. Він стояв посеред зали і гнівно виблискував очима. - Мої хлопці стягнули з возів уже декілька мостивих панів, що під соломою прямували під бабську плахту! Я поки що не буду розголошувати їхніх імен, вони й самі добре про це знають! Щодо решти, я сподіваюся, що пан Жоравинський невдало пожартував?
- Що цей схизмат собі дозволяє! Він знаходиться серед уродзоної шляхти, а не серед бидла! - нервово писнув Жоравинський. Шляхтичі почали вигукувати на адресу Сагайдачного погрози й натяки на хлопське походження.
- Тихо! - підняв руку Ходкевич. - На цю годину не є принциповим питання, до якої церкви належить пан Сагайдачний. Ми вислухаємо його, якщо він скаже щось корисне для спільної справи. Щодо натяку пана гетьмана про втечу деяких... окремих людей з поля бою, то це нам відомо. Але... Це швидше виняток. Ці люди - ганьба своїх родів, і їх покарано.
- Я привів до стін Хотина сорок одну тисячу п'ятсот двадцять козаків, - продовжив Сагайдачний. - Зараз їх близько тридцяти п'яти тисяч. Вони голодні, брудні й втомлені. Кожного п'ятого поранено. Але вони стоять! Стоять на смерть і стоятимуть надалі. Які можуть бути розмови про відступ до Кам'янця? Скільки тисяч людей ми втратимо, долаючи ці тридцять верст? Чи ми мало віддали татарам подільських посполитих, що ви хочете відправити у Кафу козаків і своїх жовнірів?! І хай пан Жоравинський не турбується про моє походження, герб Сагайдачних не менш старовинний, ніж його власний, а булава піднесена військом, якому немає рівних у Європі ні за хоробрістю, ні за бойовою славою!
На мить запанувала тиша.
- Усе це правильно, Петре Конашевичу. Але ми хотіли почути вашу думку про подальші дії. Прошу вас заспокоїтись і не звертати уваги на зауваження, що не стосуються головної теми, - замахав руками Ходкевич.
- Наша з панами полковниками думка залишилася попередньою. Тобто ми підтримуємо тактику активних військових операцій за оборону, поєднану з наступом. І ми підтвердимо слова ділом. Цієї самої ночі два полки і Низове Військо зроблять іще одну нічну атаку проти турків у двох напрямках: табір основних сил і табір Гусейн-паші, що тепер зайняв позиції за річкою. Крім того, прошу вас, пане коронний гетьмане, пришвидшити питання з відправленням обозів за харчами у Кам'янець. Мої козаки знайшли кілька місць, що ними без зайвого шуму можна переправитися на той бік. Гадаю, доцільним буде, якщо загони, що підуть у Кам'янець, будуть набрані частково з поляків, частково з козаків.