Кривава осінь у місті Лева

—  Гм... Тішуся знайомству, — додала вона, повернувши посмішку.

—  Ви поцупили мою репліку, прекрасна Ніно.

—  Авжеж... я знаний злодій.

—  Та ви ніби більше на боці закону? — Олег кивнув на яскраво-жовту книжечку. — Я ці оповіді пам’ятаю ще відтоді, як вони друкувалися в газеті «Молода Галичина».

—  Так, а нині їх зібрали докупи.

—  І вони вам подобаються?

—  Дуже. — Ніна аж посвітлішала на виду. — Там така мова... правдиво львівська, стара — ніхто так більше не говорить. Крім того, відчуття причетності... так, наче я й сама — детективі Так цікавої До речі, я розгадала всі злочини, окрім останнього.

—  А що сі стало з тотим остатнім криміналом? — старанно і не без успіху імітуючи довоєнну львівську говірку, поцікавився Сокіл. Ніна засміялася.

—  Ви сталися. Збили мене з пантелику, і злочин лишився без кари.

—  Ну то маю сплатити штраф. — Вишколений офіціант мов із-під землі вискочив на ці слова. — Що ви п’єте, пані Ніно? Ніби каву з молоком?..

—  З молочним лікером, — уточнила Ніна, намагаючись не думати про те, що її чекає вдома, коли мати своїм носом хорта вчує від доньки запах спиртного.

Сморід пекла, чортова дівко! Горітимеш у полум ’і невгасимому! Бісове сім’я...

Але то буде потім. Думай не думай, все одно буде. То для чого псувати собі задоволення?

—  Тоді панні те саме, а мені каву по-мексиканськи, — замовив Олег і знову звернувся до неї. — Значить, полюбляєте загадки?

—  Якщо чесно, то дуже. Добре відволікає від побутових проблем, до того ж тренує мозок.

—  Невже в такої гарної дівчини може бути так багато проблем?

—  У будь-кого вони є, пане, — серйозно відказала Ніна. — І зовнішність тут ні на що не впливає.

—  Мабуть, ваша правда. Вибачте. Я дійсно нічого про вас не знаю. Але якщо ви перестанете говорити до мене «пане» і бодай один разочок назвете мене просто Олегом, я спробую дізнатися про вас якусь дещицю — без жодних запитань з мого боку. А ви потім скажете, вгадав я чи ні.

—  Добре, Простоолеже. — В чорних очах дівчини застрибали лукаві бісики. — Домовилися. Починайте.

—  Ну, ви... працюєте, а не вчитесь.