— А ось тут сказано, — не вгавала Ніна, перевівши очі з жахливих фотографій на протокол огляду місця події, — що машину останньої жертви знайшли неподалік від тіла, і, за висновками експертів, саме там сталося вбивство. Невже ця... — Ніна знову зазирнула в папірець, — Сні- жана Доброхот була аж настільки необачна, що посадила собі за спину цілком незнайому особу?
— Не хочеться казати таке про мертвих, однак свого часу покійна Сніжана була настільки необачною, що спала з цілком незнайомими чоловіками. Крім того, коло знайомств у кожної жертви досить вузьке — в силу різних причин, але це так. Пані Ратушна — заможня жінка, проте вела досить замкнений спосіб життя, її навіть вважали за це гоноровою, та чоловік казав, що то вона така за характером, — пояснив Олег. — Типовий інтраверт. Мирослава Стецюк за двома роботами світа білого не бачила, буквально виживала, їй часу бракувало навіть на сина. Сніжана Доброхот намагалася почати нове життя і покінчити зі старими зв’язками... Ні. Не знаю, звісно, стовідсотково, але малоймовірно, щоби вбивця знав їх усіх трьох. Міліція працює над версією знайомства, але я не хочу на ньому зациклюватись. Попрацюю і в інших напрямках.
— Ага, — Ніна багатозначно кивнула. Її чоло зібралося зморщечками напруження. — Що ж, у такому разі давай-но зосередимося на цілях убивці.
— Давай, — легко погодився Олег і несподівано лагідно глянув на Ніну — наче хутром погладив. Дівчина почервоніла і тут-таки наказала собі не відволікатися.
— Отже, це не вбивство лише заради задоволення.
— Чому ти цього певна?
— Бо... ну знаєш, я колись читала книжку про серійних убивць, і там було написано, що, в принципі, більшість маніяків убиває задля власної втіхи, але та ж таки більшість щиро вважає, що чистить світ від скверни або месіджі якісь відправляє — мовляв, почуй мене, світе, та схаменися, доки не пізно. А ще й такі серійники бувають, яких вбивство зовсім байдужими залишає або яким навіть зле від того робиться — від вбивства як фізичної дії, я маю на увазі. Однак вони настільки переконані, жи мусять це робити, розумієш, от за принципом «якщо не я, то хто?», що зупинитися не можуть. Може, цей Око- збирач — дідько, ну й прізвисько! — саме такий тип?
— І своїм посланням він говорить нам, що... Що ж він говорить?.. Що жінки... сліпі та безсердечні?
— Це варіант! — Ніна аж клацнула пальцями, підкреслюючи влучність його формулювання. — Цілком можливо. Але якщо він вважає
— Усіх не переб’єш, — Олег похмуро усміхнувся. — Мала радість, як на мене. Ні, тут має бути ще щось. Інший мотив. Тобто не конче інший, але...
— Не такий загальний?
— Точно, — зрадів Сокіл цій підтримці. — І не такий простий. Це все надто очевидно, а є ще щось і на споді. Ось тільки що? Може, усі ці панянки щось бачили... чи навпаки — чогось не побачили?
Ніна потерла пальцями скроні — після напруженого дня голова стала важкою і жваво мислити відмовлялася. Олег помітив цей жест.
— Втомилася? — співчутливо чи то спитав, чи то ствердив він. Ніна кивнула.
