Кривава осінь у місті Лева

Жінка насупилась.

—  Я вам ніяка не люба! Ірина Димар, Львівська міська податкова інспекція. Я до вас з перевіркою.

—  Он як? — Ніна пройшла до свого столу. — А я гадала, що з обшуком. Перевірка планова?

—  Що? — Жіночка заметушилася, кинулась до крісла, де лежала її сумочка, і заходилась жваво порпатися в ній. — Зараз я вам своє посвідчення покажу...

—  Навіщо? Я й так вам вірю. Те, що ви — податкова інспекторка, у вас на лобі написано. Ви мені ліпше покажіть своє направлення на перевірку агенції «Деррік», а також те попередження про аудит, де ми мали розписатися щонайменше два тижні тому. Є воно?

Пані Димар завмерла, дивлячись на Ніну з ненавистю.

—  А ви, я бачу, грамотна. Бухгалтер?

—  Так. Головний. Ніна Малишко, до ваших послуг. То перевірка планова?

—  Ні. Позапланова.

—  Значить, одноденна. Слава Господу за маленькі милості. — Зі свого гаманця Ніна дістала ключ від сейфа, котрий днями їй урочисто вручив Олег. Там, у сейфі, відтепер зберігалася вся документація «Дерріка», в тому числі й бухгалтерська. — Гаразд, беріть стілець і підсувайтеся до мене. Я вам зараз все покажу. Це не займе багато часу. Радо, зроби, будь ласка, кави пані інспекторці.

—  Я кави не п’ю, — з гідністю заявила пані Ірина. — Зневажаю штучні стимулятори і тих, хто від них залежить. Якщо можна, зеленого чаю.

—  Так, хвилинку. — По всьому було видно, що Рада ледве стримується, аби не запропонувати перевіряючій блакитного дусту, однак вийшла вона досить тихо. Увесь вигляд Сокола також ясно свідчив про те, що труп, який обходиться без штучних стимуляторів і при цьому рухається, лежить за межами навіть його бурхливої уяви. І тільки Ніна не сердилась і не дратувалася цій жінці; який сенс сердитись на робота, що запрограмований на певні дії і працює чітко в межах своєї програми?.. Єдине, що трохи дивувало Ніну, — це ґвалтовність перевірки, ще й одразу після того, як були сплачені всі можливі штрафи та пені, але... хто їх знає, цих митарів? Певно, вони вважають, що фірма, котра добровільно платить штрафи, ще й сама собі їх нараховує, може приховувати ще крупніші порушення? Бездоганна логіка машин.

З чаєм справа пішла веселіше. Пані Димар переглядала документи із захватом дитятка, що ліпить у пісочниці пасочки, Ніна підкладала їй ті чи інші звіти, відповідала на питання і взагалі всіляко сприяла нелегкій праці податківця. Сокіл сидів за своїм столом, насуплений, як хмара, що ніяк не може розродитися дощем. Про людське око шеф виклав на стільницю кілька папірців, що виглядали незаймано-білими, наче перший сніг. «Він чекає дзвінка Бориса і нудиться», — подумала Ніна і підморгнула Олегу. Той якраз посилено вивчав якість фінського мелованого паперу і не помітив цієї дружньої підтримки — чого не можна було сказати про інспекторку.

—  Ніно, у вас що, нервовий тик? — солодко поцікавилась вона.

—  Я завжди так реагую на владу.