І вже біля хвіртки їх наздогнала та сама незнайома жінка.
(кінець цитати)
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Цікава геральдика:
ГЛИНЯНИЙ БОВВАН НА ЧОРНОМУ ТЛІ
Я не був у клубі років п’ять, не менше. І приблизно стільки ж не був у місті; метушня завжди діяла на мене гнітюче. Ось і тепер - просто за міською брамою в мене почала боліти голова.
Клуб розташовувався в самому центрі, трохи вище за ринкову площу, навпроти палацу для публічних розваг. Вхід до будівлі клубу прикрашали два бронзові грифони - і якщо один напівлежав, поклавши голову на кігтисту лапу, то другий розгорнув крила й роззявив рота, готуючись атакувати. Сходинки ґанку були положисті, рожевого мармуру. Двері погодились відчинитися тільки після значного з мого боку зусилля; я ступив усередину - праворуч виявилося дзеркало, і на секунду я побачив своє відбиття: чорний плащ до підлоги, чорний капелюх, розшитий зірками, усе відповідно до протоколу. Різні очі - праве синє, ліве жовте. Вторинна ознака вродженого мага проявилася в моєму випадку вже надто яскраво - у батька, приміром, обидва ока були голубі, відмінність полягала у відтінку.
- Як ся має ваша сова?
Я розвернувся.
Старигань був сивий, мов зріла кульбабка. Праве око каре, ліве - каре з прозеленню; обидва гляділи з професійною доброзичливістю:
- Молодий пан - член клубу чи тільки бажає вступити?
Я зняв із шиї шкіряну торбинку для документів. Витягнув членський квиток, поводив перед носом дідка:
- Сова почувається добре. Моє ім’я Хорт зі Табор, я хотів…
- Як плине час, - сказав дідок, й обидва його ока застелило легким серпанком. - Я, вельмишановний пане, пам’ятаю, як радів ваш батько вашій щасливій появі на світ… А ваша бідолашна матінка! Після стількох утрат, у такому зрілому віці - нарешті вдалі пологи…
Я насупився. Не люблю, коли сторонні виявляються посвяченими в інтимні таємниці нашої родини. Тим більше не люблю, коли про ці таємниці патякають.
- Скільки вам? - спитав дідок з чарівною усмішкою. - Двадцять п’ять?
- Дозвольте мені пройти до правління, - сказав я крижаним тоном.
На полірованій стійці гардероба застиглою калюжкою лежав пташиний послід. Судячи з екскрементів, здоров’я сови, що залишила їх, було в повному порядку.
