схоже.
Кулон лежав тепер на пустому столі; мені не треба було вдивлятися, щоб уловити щільну хмарку чужої сили в цьому рожевенькому камені.
- Сердолік не піддається такій обробці, - сумним голосом сказав парубок; я продовжував вважати нічного гостя парубком, незважаючи на те що під капелюхом у нього виявилася чимала лисина. - Я ювелір. Я знаю.
- Ви маєте рацію, це магічна річ, - погодився я обережно.
Я все тепер старався робити дуже обережно. З тієї самої миті, як я роздивився кулон у руках нічного гостя, всередині мене не стихало свербляче передчуття великої вдачі; певно, такий гарячий лоскіт мучить ніс собаки, який щойно натрапив на слід.
- Ця річ, - мій співрозмовник бридливо опустив кутики губ, - є величезним доказом. Шлях до злочинця, поряд з яким усі лісові горлорізи будуть просто дітьми… А що традиційне правосуддя…
- Я зрозумів, - можливо, я урвав його не дуже ввічливо, одначе пісню, яку він збирався завести, я вислухав уже мало не тридцять разів. - Я прекрасно зрозумів. Ви вважаєте, що знайшли найкраще застосування для Кари; однак ваша дружина повернулась додому живою й відносно здоровою, тим часом як багато вчорашніх моїх прохачів утратили своїх близьких. Ідеться про людські жертви, тим часом як ваша дружина…
- Її покалічили! - викрикнув він пошепки. - Її використали для… напевно, ритуалу, ви на цьому краще розумієтесь, адже ви маг, а не я!..
- Але ж вона при повному розумі, - сказав я примирливо. - Навіть якщо її зґвалтували - вона не пам’ятає про це, і…
Він глянув на мене так, ніби це я щойно просто перед його очима вчинив наругу над його дружиною.
- Ритуали бувають різні, - сказав я вибачливим тоном. - Але, можливо, її зовсім…
- Її не… не… ґвалтували, - сказав він, і я вирішив не перечити.
- Ось бачите, - кивнув я. - І зовнішньо вона не…
- Не змінилась, - він повагався, й тоді губи його склалися в щось на кшталт усмішки. - Дивіться.
Витягнув з-під сорочки медальйон, дбайливо відкрив, підніс до моїх очей - наскільки вистачило ланцюжка. Мініатюра зображала жінку не те щоб вродливу, але, без сумнівів, привабливу. Років двадцяти.
- Так, зовнішньо вона не змінилась… Але змінилася зсередини.
- Яким чином?
Якийсь час він дивився на мене, не зважаючись сказати.
- Ну ж бо?
