хою, яка вилітає з білої хмарки (Хатхі мав на
увазі кулю), і Червоною Квіткою, що виганяє
нас із Джунглів. І все ж, як і обіцяв Тха, одну
ніч на рік Безволосий боїться тигра. Де тигр
знайде Безволосого, там і вбиває, пам'ятаючи
про свою давню ганьбу.
А решту часу Страх вільно гуляє в Джунглях
93
удень і вночі.
Ахи! Ао! — зітхнули олені, бо всі ці страхіття
були добре відомі їм.
І лише тоді, коли Великий Страх загрожує
нам усім, як оце нині, ми забуваємо свої дрібні
страхи і сходимося докупи, як сьогодні.
— Людина лише одну ніч боїться тигра? —
спитав Мауглі.
— Тільки одну,— відповів Хатхі.
— Але ж я... але ми... всі в Джунглях знають,
що Шер-Хан убивав людину і двічі, і тричі про-
тягом місяця.
— Це так. Він нападає на неї ззаду і відвертає
голову, бо боїться. Адже варто Людині глянути
на тигра, і той втече. А своєї ночі він заходить у
село не ховаючись. Він іде, просовує голову в
вікна, в двері, і настрахані люди падають перед
