і за трьох братів. Але що ти скажеш Джунглям?
— Добре, що ти про це подумав. Біжи вперед і
скликай усіх на Скелю Ради, а я розкажу їм, що
в мене на думці.
За інших обставин на поклик Мауглі збіглись
би, ощетинивши загривки, всі Джунглі, та нині
була Пора Нових Пісень.
І коли Мауглі з важким серцем дістався добре
йому знайомого місця на скелі, куди його ко-
лись маленьким принесли в Зграю, він застав
там лише четвірку вовків, майже сліпого від
старості, Балу, і могутнього розважливого Каа,
що згорнувся кільцями навколо спустілого місця
Акели.
— Значить, твій шлях кінчається тут, хлопче?
— запитав Каа, коли Мауглі впав на землю,
затуливши руками обличчя.— Я це знав давно,
ще тоді, коли ми стрілися в Холодних Печерах.
Людина зрештою повертається до Людини,
навіть коли Джунглі її й не виганяють.
— Ти кажеш, Джунглі мене не виганяють? —
202
прошепотів Мауглі.
Сірий Брат з іншими трьома братами гаряче
почали було: «Поки ми живі, ніхто не
посміє...», але Балу зупинив їх.
