— Дякую за частування,— облизнувся Табакі.
— Які гарні ваші дітки! Які у них великі очі! А
вони ж іще зовсім маленькі! Щоправда, вельмо-
жну дитину видно вже змалечку.
«Тьху на твій лукавий язик! — подумалося
Батькам Вовкам.— Адже знає, підле створіння,
що негаразд хвалити дітей в очі».
Табакі бачив, як збентежилися Мати й Батько
Вовки, і радів, що накликав на них біду. Потім,
помовчавши, сказав злостиво:
— Великий Тигр Шер-Хан увесь цей місяць
полюватиме тут, у горах. Так він сам сказав.
Шер-Хан жив за двадцять миль від печери,
біля ріки Вайнгангі.
— За яким правом? — сердито буркнув Батько
Вовк.— Закон Джунглів забороняє міняти місце
2
полювання, заздалегідь не попередивши всіх
про це. Розжене нам усю дичину! А мені... мені
нині треба старатися за двох.
— Його недаремно прозвали Лангрі (Кульга-
вий),— спокійно сказала Вовчиця.— Він змалку
шкутильгає на одну ногу. Ось чому він полює
тільки на домашню худобу. Селяни дуже злі на
нього. Тепер він з'явиться тут, люди почнуть га-
