1944
Звіт про рейди 2-ї сотні “Дружинників”
ЗВІТ 4.1.
з рейдів ІІ-ої сотні “Дружинників” пі я командуванням сот.бул.
Чорного за час від 26.УІІ. 1944-15.X. 1944 р.
Дня 26.УІІ.1944 р. на наказ Проводу долучує до села Тростянця сот. бул. Чорний ще з двома чотами /чотових Сокола та Кармелюка/ й сполучується з чотою чот. бул. Підкови, де остання вже кватирува- ла та комплектується ІІ-а сотня “Дружинників”. Через три дні до другої сотні “Дружинників” долучує ще чота чотового Байди. Підчас дводенного перебування в Тростянці роззброєно групку з 20-ти вояків, які панічно відступали під прапором большеви- ків.
Внаслідок того, що фронтова лінія підсувалася до околиць нашого постою команда сотні рішила розкинути поодинокі чоти по селах, де, прийнявши зовн. форму місцевого населення та добре законспірувавшись, переждати просунення фронтових застав, що й було згідно наших завдань. Чоти розподілено по таким селам: 1-а чота село Лодина й Дзві- няч, де теж примістився штаб сотні; ІІ-а чота с. Лі- щовате; ІІІ-я чота с. Середниця та ІУ-а чота с. Ліс- ковате, однак обставини не дозволили й остання закватирувала в с. Ліщоватому.
Чоти по згаданих селах розмістились. Однак фронт, дійшовши до сіл в котрих закватирувала наша сотня, почав стабілізуватись. Всі чоти знайшлися в піднімецькій дійсності за винятком чоти ІУ-ої, яка була поміж нім. та больш. фронтом. В такому стані ми були від 7.III. до 22.УІІІ ц.р. Підчас нашого перебування в підпіллі роблено заходи, щоб нав’язати зв’язки з іншими відділами. Для цього часто висилав я на різні сторони зв’язкових. Однак запобіги увінчувались безуспішно. Щойно, виславши на розвідку шефа розвідки Богуна та сот. політ- вих. Гонту, вдалося згаданим наладнати зв’язок з курінним Реном та сотнею Осипа. Це було 21.УШ. ц.р.
22.УІІІ. ц.р. дістаю повідомлення від Окр. Провідника Сяніччини Хмеля про те, що він договорився з німцями й що наша сотня могла вказатися на денне світло. В цій справі я від’їжджаю до дивізійного німецького штабу, й, поговоривши про місце, час і спосіб стягнення, вже 23 .УШ. стягаю цілу сотню з підпілля. Дальше скеровую свій напрям до с. Березки /Сяніччина/. 25.УІІІ. ц.р. переходимо до с. Жерниці Вижньої й тут починається щоденний військовий вишкіл, який тривав аж до 20.IX. ц.р. При тому особлившу увагу звертано на новоприбувших. Для поширення нашої ідеї серед малосвідомих кругів громадянства Лемківщини в неділі та святочні дні на села, з стрільцями в кількості 1-ої чоти або 2 чи 3-ьох роїв, йдуть виховни- ки та під церквою виголошують принагідні промови. Такі пропагандивні рейди відбуто до таких сіл: Жерденка, Стежниця, Воля, Матюшева, Мха- ва, Балигород, Жерниця Вижня і Нижня, Заго- чев’я і ін.
Того рода рейди мали великий вплив на населення, бо через них вплинулося на піднесення національної свідомості, піддержка на дусі, одним словом сказавши, дано малосвідомому Лемкові до зрозуміння для чого, на що й пощо він живе та що він повинен скерувати плоди щоденних трудів для добра України.
На день 31 серпня приготовано відсвятковання “Свята Зброї”. Свято відбулося дня 2 вересня /неділя/ в с. Жерниця Вижня, де станціонувала наша сотня та в с. Бережниця Вижня, на місці постою сотні Громенка. В програму свята входили: а/ Вступне слово - Сот. Бул. Чорний,
б/ Привітне слово від Проводу з-за фронту - Шеф розвідки Богун, в/ Реферат - Сот. Політвих. Гонта, г/ стрілецькі пісні -
