жовтні 1947 р. Окремі особи, тимчасово затримані або відлучені від своїх родин, приїздили на нове місце мешкання ще в січні 1948 р. Останньою групою переселенців були 32 родини, переселені між січнем-квітнем 1950 р. з повіту Новий Торг до Щецін- ського воєводства. Це були родини, які не одержали дозволу на перебування в прикордонній смузі, головно змішані подружжя. Ще у квітні 1947 р. Політбюро ЦК ППР ухвалило створити для остраху непокірних концтабір у Явожно. тут було ув'язнено 3 870 осіб, в тому числі 700 жінок, 27 греко-католицьких та православних священиків. За час функціонування концтабору (травень 1947 - січень 1949 р.) загинуло понад 160 в'язнів (Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50-х років XX століття. - С. 218).
Якщо УПА з повною підставою можна вважати армією без держави, то акція "Вісла" зробила її ще й армією без перспективи у Закерзонні. Як зазначалося у оперативному наказі за # 0011 штабу Оперативної групи (ОГ) "Вісла" від 22 липня 1947 р., "ядром і найбільш бойовою частиною банд У.П.А. були курені "Байди" і "Рена", які складалися з сотень: "Бурлаки", "Крилача", "Ластівки", "Громенка" та "Біра", "Хрі- на", "Стаха" і "Романа". Все це були сотні чисто лісові, дуже бойові, які складалися з найбільш запеклих командирів і бандитів, які на своєму сумлінні мали найбільшу кількість вбивств, підпалень і грабежів. Обидва курені повністю розгромлені, вони втратили 80 % своєї бойової сили. Залишки перейшли декількома групами на територію Радянського Союзу і Чехос- ловаччини, де остаточно їх ліквідують союзницькі війська" (ЦА МВС і А РП, Варшава, спр. 264/179/20, арк. 123).
ОГ "Вісла" з квітня до липня 1947 р. провела 357 бойових акцій, було ліквідовано 1509 повстанців, знищено 1178 бункерів і криївок (Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50-х років XX століття. - С. 218). Водночас польською владою було заарештовано майже 2800 осіб з цивільної мережі ОУН і УПА у Закерзонні (Кентій A.B. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 pp.). - K., 1999. - С. 49).
До цього можна лише додати, що депортація українського населення позбавила збройну боротьбу УПА в Закерзонському краї основної мети - збройного захисту цього населення. Ось чому головнокомандувач УПА Р.Шухевич віддав наказ припинити боротьбу на Закерзонні.
Зрозуміло, не всі документи, які є потрібними для більш повного розуміння досліджуваної проблеми, поки що вдалося віднайти. Однак і віднайденого, гадаємо, вистачить для того, щоб скласти уявлення про те, що насправді відбувалося, а також для того, щоб підкреслити актуальність і гостру потребу у подальших дослідженнях діяльності ОУН і УПА.
При публікації збережено мову, стиль, лексику, орфографію оригіналу документів. Нумерація документів і заголовки належать упоряднику. Частину текстів подано у перекладі з польської мови. Деякі документи УПА, захоплені польською владою, збереглися лише у польському перекладі, а тому для публікації довелося зробити зворотній переклад - з польської мови на українську, якою, власне, свого часу ці документи і готувалися. Для зручності користування виданням складено список скорочень.
Висловлюю щиру подяку директорові Центрального архіву Міністерства внутрішніх справ і Адміністрації Польщі у Варшаві Є.Тухольському, начальникові Державного архіву СБУ О.Пшеннікову, а також працівникові того самого архіву П.Кулаковському, за сприяння у підготовці цієї публікації. Разом з ними та з іншими колегами ми упродовж кількох років працюємо у спільній польсько-українській робочій групі, яка готує багатотомне видання "Україна і Польща у 30-40-х роках XX століття. Невідомі документи з архівів служб спеціальних" (два томи цієї видавничої серії вже вийшли друком, а один з наступних томів буде спеціально присвячено ОУН і УПА). Сподіваюсь, ця співраця сприятиме взаєморозумінню польського і українського народів, відновленню історичної правди, в тому числі і про діяльність ОУН і УПА на терені Польщі у 1944-1947 роках.
Окрема подяка Р.Чайковській за технічну допомогу у підготовці цієї публікації.
