IX. Описи боїв.
Дня 4.6.46 о год. 17-ій на Дорозі Хитрейки - Кре- хів, біля с. Шабельня група віст. Тая зробила засідку на трьох енкаведистів, що їздили на розвідку. З огляду на те, що перші стріли посипалися на фіру з більшовиками - коні рвонули з двома вбитими (лейтенант і рядовий) та раненим сержантом і не захоплено жодних трофеїв. Власних втрат не було жодних.
Слава Україні.
Плвх Семенів (Підпис)
Про Підвідділ окремого призначення (ПОП)
“Холодноярці”
З доручення к-ра Аркаса мене було прикріплено до Підвідділу Окремого Призначення, де командиром був ст. віст. Даниленко-Кармелюк. До групи долучив 10.11. 45 р. Проте підвідділ існував вже - як я довідався — кілька місяців до того, розвиваючи постійно свою діяльність.
Бойовий стан підвідділу - 18 чоловік, з того командир сл. п. ст. віст. Даниленко-Кармелюк, бунчужний сл.п. др. Рубай. Мені припало на долю сповняти обовязки політвиховника. Підвідділ був поділений на дві групи. Першим роєм командував сл.п. др. Коваль, другим сл. п. др. Граб.
В узброєнні було два кулемети “Дихтярова”, сім автоматів, дві зарядки і пять крісів (Мосіна). Кромі того кожний вояк мав пістоля. (ТТ, нагани і нім. 9 - м) та по кілька гранат.
Вояцтво було умундуроване в большевицький уніформ червоноармійця, або енкаведиста. Командир підвідділу був одягнений в шкіряну куртку військового покрою з пагонами ст. лейтенанта ЧА. Це давало підвідділові спроможність порухуватися в терені днем.
Терен діяння підвідділу не був точно означений. Бойові акції розгортав він головно у Львівському сільському районі. Але часто переходив у район Янівський, Жовківський і інші.
Вдача к-ира Даниленка-Кармелюка впливала на тактику цілої групи. Підвідділ не затримувався довше - хоч би і на це дозволяли обставини - на одному місці як один - два дні. Група була в постійному бойовому контакті з ворогом і держала все ініціативу у своїх руках. Вона заявлялася там, де цього не сподівався ворог, то знова зникала. Внаслідок такої тактики підвідділ ніколи не був заскочений большевиками, та ніколи не приймав накиненого йому бою. Це також спричинювалося на добрий настрій стрільців. Вояцтво було горде своїми чинами, віддане командирові і хоч би які труднощі, переносило з бадьорим настроєм.
Політична виробленість бойовиків не була дуже високою. Було тяжким до зрозуміння не вбивати червоноармійців. Кожний, хто був у шинелі совітського вояка, уважався відповідальним за вчинені большевиками злочини і повинен був згинути. Погляд цей перебрало вояцтво від населення терену своїх дій. Тут, як нігде інде, нарід відчув, хто такий большевик.
