Втрати власні: Жодні.
Вистріляно 300 шт. амуніції і викинено 5 гранат.
Втрати ворожі:
Ресорт - один вбитий, 8 заловлених (Дописано від руки:’’Зліквідовані”).
Совіти —один вбитий, 12 заловлених /відпущені/.
Здобуто від ворога: 3 кулемети Дехтярова, 2 ППС, 8 ППШ, 9 рос. кріси, 2 пістолі і ЗО ручних гранат. Одно авто — віддано освітам.
Слава Україні! - Героям Слава!
Пис. при К.В. (Підпис)
К-р К.в. (Підпис)
Інформативний звіт рейду УПА по Криниччині
Постій, дня 31. Грудня 1945 р.
ІНФОРМАТИВНИЙ ЗВІТ по рейду по Криниччині в часі від 28.11. до
10.12.45 р.
Серед населення західної Лемківщини панує дивний настрій. Головна причина того це натиск висе- ленчої акції акції. Справді натиск цей послаб дещо на силі і інтенсивності, та випадки примусового виселення деяких родин є щоденним явищем. Селяни не певні, чи остануться на своїх господарствах, кидають дбати за них, а бажаючи на всяку ціну остатися на місці, готові виконати все коби лише вблагати ласки в уряді. Не видно тут жодних надій на те, що наступить скоро зміна, майже всі вірять, що так як є тепер залишиться і на дальше. Поляки з Лемківщини сунуться, а хто не хоче їм терпіти, мусить виїхати на Україну. Не мало є таких, що готові кожної хвилини змінити обряд і національність, ради залишення на свойому старому місці. Багато вже так поступило /Вехомля Велика і Мала, Частина в Ти- личі, а багато інших перехід свій держать у тайні/. До нас і нашого руху ставляться з резервою та недовір’ям, ради вироблення доброї опінії в урядових чинників, майже кожній українець Лемко готовий донести туди все, що знає про нас і наш рух, роботу чи людей і через те масово поширене тут донощц- тво. Сусід сусіда слідить та підглядає, звертаючи на найменші дрібнички, та щоб не зрадити себе в доно- щицтві не сказавши нікому про ніщо йде на міліцію і там розказує все докладно. До нас відносяться як до людей, що повтікали з ЧА, або провинилися чимось перед владою і, не маючи іншого виходу, пішли в ліси. Називають нас партизанами, лісовими, а дуже рідко бандерівцями, виводячи розуміння цього слова від слова - банда, зовсім не називають нас українськими повстанцями. Донести на міліцію про нашу роботу вважають своїм обов’язком, кажучи “міліція однаково довідається, а знаючи про це і не донести можна часом відповісти перед владою”. /Солтис зі Сьвяківки ніяк не міг зрозуміти цього, що не
