знищений. Вбігаємо під хати. Ком. Громенко між нами. Він дає наказ: “палити хати”. В одній хвилині кільканадцять хат в огні. В кожній хаті повно поляків, які вдягають свій виряд, щоб його вирятувати з горіючих хат. Стрільці закидують хати гранатами і стріляють до середини. Під хатами де-не-де приходить до рукопашного бою. Поляки кричать: “брацє, даруй жице!”. Стріляти не можна, бо наші вимішались з польським військом, одначе поляки падають як солома. Під один обріг скрилися кільканадцять польких вояків, тай там побачив їх іменний та дає наказ кулеметникові пустити туди серію. Котрий поляк не згинув там від кулі, то згорів, бо обріг цей ми підпалили. Хату, до якої я підбіг, підпалюють стрільці, і в ясності вогню бачу в хаті около 10 ворожих вояків. Вони, бачучи, що навколо них горять теж хати, а наші стрільці ліквідують їх залоги, підходять під стіну та щось говорять. Я використовую на хвилину і з півкрісівки ліквідую їх. Секунда і всі як один падуть гейби скошена трава. Бачу, що вже всі впали і тільки декотрий натягає собою. Біжу до хати. А тут із сіней, в яких я думав, що вже нікого нема, ворожий вояк спрямував на мене цівку кули- мета. Я блискавкою ловлю за цівку. Паде серія з цього кулимета, 8-10 стрілів. Чую, що мною щось шарпнуло, тіло легенько пече. Але кулимета не пускаю. Ворог шарпає кулиметом, хоче його вирвати та я, держучи лівою рукою кулимета, правою витягаю пістолю та убиваю його. Це все тривало одну хвилину. Тому, що в цім відтинку хати не всі горіли, було дуже гарячо, а від диму прямо душився, підняв я свою півкрісівку і вицофав, відійшов до хати, бачив я, як впав дах хати на долину і всі вояки, яких я постріляв, враз зі зброєю згоріли.
Вислід бою:
Ворожі втрати: 90 вбитих і около 100 ранених.
Власні втрати: 4 вбиті, в тому ком. Барон, 9 ранених, з них 2 важко, між ними ком. Громенко. /між вбитими поляками були: 2 поручники і 5 підстаршин/.
Здобуто: 2 кулимети Дехтярьова, 8 крісів, 500 шт. муніції, 1 ракетницю , 12 ракет, 15 плащів і 5 пар взуття.
Дня 23. жовтня 1945 р. вд під командуванням ком. Бартля вечером подався у сусідний терен по муні- цію. Там зорганізовано дещо муніції і вд без жодних втрат та перешкод вернув на свій сотенний відтинок.
Дня 19 листопада 1945 р. вд виконав акцію на Лончкі, присілок с. Солонне. Ціль акції: спалити грабіжницьке польське село, яке своїми бандитськими нападами стало докучати дооколичним українським селам. Тому що знаним було, що в селі не було більше як 30 узброєних поляків /самооборони/, ком. вд Бартель задумав власними силами розбити цю банду та спалити присілок. Акцію заплановано в цей спосіб: пвд 506 мав наступати з півн. від р. Сяну с. Солонне, поставивши заставу від с. Солонне. Пвд 505 мав наступати з півн. - зах. від с. Сільниця, а пвд 504 мав наступати зі заходу від с. Делягова. Всі пвд мали найперше здобути присілок та розбити банду, а при відвороті спалити польскі господарства. Акція мала розпочатись о год. 21.00 . Акція відбулася точно після плану з тим до опору зі сторони поляків не було жодного, бо вони, сподівались нападу і завчасу вицофали за Сян. Навіть цивільного польського населення не було по хатах. Воно також втекло разом зі своєю самообороною. По годині часу робота була скінчена.
Вислід акції:
Спалено всі будинки.
Забрано 18 штук худоби і 1 коня з упряжжям.
Дня 29 листопада 1945 р. ком. вд Бартель згідно з наказом з гори запланував та перевів акції спалення сс. Рудавка і Стара Бірча. Згадані села - це бувші мішані польсько-українські села, в яких тепер жили виключно самі поляки, бо українців частинно вимордували поляки, а частинно під примусом польського терору виїхали до УССР. Села Рудавка та Стара Бірча являючись осередком польської голоти, яка під охороною ВП, що стало стаціонує в повіті Бірчі, часто випадала на близькі українські села та грабувала мирне українське населення. Згідно з розвідочними даними, сили ворога начислювало: ЗО поль.
