позиції аж до год. 17 - ої. Відступаючи, вд спалив одну хату та подався до с. Тута, де до вд долучив ком. хор. Гро- менко. О год. 21-ій ВП таки вступило до с.Явірник Руський.
Вислід бою:
Ворожі втрати: 10 вбитих, 8 ранених.
Власні втрати: І вбитий,
Здобуто: 2 кріси і 200 шт. муніції.
Дня 22. жовтня 1945 р. вже о год. 6.00 у вд рання зоря, 6.30 снідання, а о год. 7.00 збірка до відмаршу. Вд машерував лісом і біля год. 13.00 дійшов до присілку Буковина біля с. Брякава /на півд.-зах. від присілку Климентівка/. Тут був збірний пункт. Тут вд получився з відділом СКВ під командою ком. Барона, та з боївкою СБ під командою Петі. Цілість очолив хор. Громенко. Скоро вечером всі з’їли вечерю та відмашерували в напрямі с. Ляхава. По середині дороги між Буковиною та Ляхавою вд минав курінь
Прута та вд Камелюка, що прямували на акцію до Бірчі. Досить скорим маршем вд прибув до с. Ляха- ва. Ком. хор. Громенко дав наказ: “по роям до хат, а на свисток збірка на алярмовій площі”, яку вказав командирам поодиноких пвд. В час короткого відпочинку долучив ще пвд СКВ під командою ком. Зруба. І той останній підпорядкувався начальному ком. хор. Громенкові. Підчас постою в с. Ляхава ком. Громенко зробив відправу з командирами пвд, на якій кожний з них дістав таке завдання: ком. Чайка із своїм пвд займає ліве крило і має наступати з півн.-зах. напрямку на село - волость Кузьмина, середний відтинок приділено ком. Баронові та кромі його пвд підпорядковано йому пв чот. Залізняка і ця середня група має наступати з півд.-зах. та з півдня на с. Кузьмина. До цього середнього відтинка долучено також боївку СБ. Зо східнього напрямку наступати мав ком. Бартель зо своєю чотою. А ком. Зруб зі своїм пвд мав зробити застави: одну на дорозі від Тирява Волоська, а другу на дорозі від сторони с. Тростянець. Ліве крило під командою Чайки та середний відтинок під командою Барона дістали завдання підсунутись під село, здобути ворожі окопи та зліквідувати хати, а праве крило під командуванням Бартля - здобути станицю МО, знищити її та відступити на збірний пункт. По тій відправі командирів заряджено збірку цілості. До стрільців промовив ком. Громенко, сказав їм, що йдуть розбити польське гніздо с. Кузьмина, короткими словами закликав до боротьби, подав до відома умовні знаки та кличку, усталений порядок маршу і цілість рушила до місця акції. О год. 23.00 пвд були на вихідних становищах своїх відтинків і зараз почали підсуватись під село. Коли ком. Бартель, будучи 5 м станиці МО, дістав вогонь пвд на інших відтинках знаходились ще на 200 - 300 м від села . Все ж таки ком. Бартель, посуваючи пвд стрибками під ворожим обстрілом, по ІО-ти хвилинах здобув станицю, знищив її та відступив. Ком. Громенко, почувши перші стріли на відтинку Вартая і сподіючись, що ворог вибіжить на становища, дав наказ: “бігом в перед”. Протягом кількох хвилин чот. Чайка, завдяки енергійному наступові, хоч як сильний ворожий був вогонь, здобув 3 кулеметні гнізда, випер ворога з позицій та запалив хати. На середньому відтинку ворогові вдалося здержати наступ наших пвд. Від перших стрілів згинув командир Барон. Стрілецтво одначе пішло дальше вперед. Боротьба кипіла. Ворог ужив важких гранатометів. Показалось, що ворожі сили в с. Кузьмина виносили не 180, як подала розвідка, а 350, бо в останніх двох годинах прибули до с. Кузьмина додаткові сили ВП зі сусідних сс. Креців і Розпуття. Бій затягнувся в позиційну боротьбу. Деяким вд вдалось таки вдертись до села, де приходило часто до рукопашного бою. Однак мети своєї не здобули, бо в найбільш критичний момент зістав ранений ком. Громенко і від тоді кожний пвд став відступати на збірне умовлене місце. Бій тривав до год. 01.00. Одні пвд повернули на збірне місце ще вночі, інші досвіта, а треті вже в білий день. Однак при відступі забрано всіх ранених зі собою, між ними ком. Гро- менка. Останнього привезено вже за дня підводою, бо рана була важка. Проте ком. Громенко з силуваною усмішкою промовив до вояцтва: “Друзі, підчас моєї відсутності моїм відділом буде командувати чот. Бартель, в короткому часі я буду здоровий і знову будемо разом бити ворога.
Стрілецтво у цьому бої відзначалось особливим завзяттям. Прикладом цього може послужити хоч би такий факт; що його беремо із споминів учасника цієї акції ком. Боївки СБ Петі. Він розказує: “На відтинку, на якому ми наступаємо, ворог цілком
