Сірий «їжачок» на голові у пана Стерна від напруження настовбурчився ще більше.
— Які питання!
— У мене лише одне. Чому ви не розрахувалися відразу? Є люди, у яких з фінансами кепсько. Я це розумію, такі до мене теж ходять. З ними у мене окрема розмова, але ж ви до них не належите.
— Та, бачте, річ у тім, що...
— Я бачу, у чім річ, дуже чітко. Ви хотіли «кинути» мене. Не тому, що вам забракло грошей, а так, зі спортивного інтересу. Цікаво було подивитися, що я робитиму. Подивилися?
— Так.
— І це ще тільки квіточки. Це я ще й не починала нічого робити — просто ваша жадібність потроху зводить мою допомогу нанівець. Хочете побачити, що буде далі?
Шкіра Стерна набула землистого відтінку.
— Ось, — хрипко мовив він, дістаючи портмоне з внутрішньої кишені піджака, — зараз, одну хвилиночку... Нагадайте мені, скільки я вам винен?
Тамара мовчала, з усмішкою спостерігаючи, як тремтячі пальці дістають з гаманця кілька стодоларових папірців.
— Покладіть на стіл. Добре.
Інеса, що вже зайняла своє місце, завмерла, як цілий гарем Лота, спостерігаючи за цією сценою. Василь Мойсейович послухався. Тома прошепотіла щось, зробила над купюрами якийсь знак і згребла їх у жменю, більше не звертаючи ні на кого уваги.
— Не дякую, бо це моя зарплата, — ввічливо сказала вона вже на порозі приймальні і попрямувала до відділу кадрів. Тамара чудово знала, де він знаходиться, але там їй нічим не зарадили. Літня жіночка, з лицем, видовженим і сумним, як у загнаної конячки, судячи з її енергетики, єдина порядна людина в цій шарашчиній конторі, охоче повіла, що Маргарита Козодуб звільнилася тиждень тому, за власним бажанням, а позавчора отримала розрахункові.
— Багато? — спитала Тома, бо не знала, що ще спитати, — звістка про те, що подруга таки в Києві, чомусь не принесла полегшення, а навпаки — вибила її із сідла.
— Ну... пристойно. Разом з відпускними близько тисячі доларів набігло. Якщо потрібна точна сума, спитайте в бухгалтерії.
Тобто у відпустку Рита подалася без грошей. Кіно, та й годі. Ось тільки... чоловік її любий заробляє двісті гривень, гаражі десь охороняє, тому повірити, що вони мінералізувалися виключно за його кошти, прямо скажемо, не просто.
— А ви не знаєте, чому вона звільнилася? Формулювання «за власним бажанням» залишимо кодексу законів про працю — має бути якась причина.