експерти.
У раптом спорожнілій голові, як на гріх, жодної думки, тільки перекочуються валунами слова капітана, гуркотять, стукаючи одне одного, і б’ють по скронях, завдаючи їй болю. А він все говорить, не замовкає.
— Стійте. — Тамара підняла руки, немов захищаючись від цієї зливи, де кожна словесна крапля знайома сама по собі, а в контексті струмені з мовних одиниць чомусь перетворюються на китайські ієрогліфи. — Кажу вам, ви помиляєтесь! Це все цілковита маячня. То не вона.
— Перепрошую?
— Рита жива.
— Я розумію, що важко повірити...
— Мені не треба вірити — я це знаю.
— Звідки?
— Складно пояснити.
— А ви все ж спробуйте.
— Інакше будете головною підозрюваною, — додав худий. Тома навіть не глянула в його бік.
— Я все ще слухаю, — це Капелюшний до неї. Не відволікайся, мовляв. Що ж, доведеться пояснювати. Він, звичайно, не повірить і здійме її на глум. А триперний буде підгавкувати. Ну й дідько з ними. Ритка важливіша.
— Гаразд. Зранку в мене було видіння.
Капітан зреагував блискавично.
— Пили?
— Вам дмухнути в трубочку? Я не п’ю на роботі.
Худий, почувши про трубочку, розплився у кривій усмішці. Явно ностальгія. З ДАІ він розпрощався досить давно, та за деякими умовними рефлексами міг взути цілу псарню Павлова.
— А ким ви працюєте? — спитав капітан. Тамара вирішила рубати правду-матку.
— Відьмою, вельможний пане. Я бачила Риту по той бік дзеркала, посеред кривавої калюжі.
— Як цікаво.