дівчина прекрасно це усвідомлювала. Тома — вона яскрава, ефектна, сяюча — на таких завжди задивляються чоловіки. А на неї, окрім Макса, ніхто двічі й не глянув. Та й Макс дивився лише за тим, аби точніше поцілити кулаком.
— А я не знаю, коли вона буде, — тоном досвідченої секретарки мовила Наріне. Вересень знизав плечима.
— Ну, колись та повернеться. Я не поспішаю. Симпатична у вас футболка.
Дівчина страшенно зніяковіла і шарпнула тонку тканину в себе на грудях, ніби намагаючись зіжмакати провокаційний малюнок — велетенський банан, що, хтиво всміхаючись намальованим ротом, нахилявся над половинкою кокоса з недвозначними намірами; знизу йшов напис «Size matters».[6]
— Вона не моя. Тобто тепер уже... це Тамарин подарунок.
— Я мав би здогадатися.
Розмова не клеїться, у відчаї подумала Наріне. Вони вдвох просто перекидаються порожніми фразами, наче кульками для пінг-понгу. А їй кортіло сказати щось небанальне, щось таке, що змусило б Романа глянути на неї, як на Тому, — із захватом. Чомусь.
Як це можливо — щоби внутрішній голос заходив так далеко?
— Ще кави? — пробелькотіла дівчина, аби лиш не мовчати.
— Ні, дякую. Можу я дещо у вас спитати, Наріне?
— Так, звичайно, — вона кивнула, завмираючи в передчутті чогось важливого.
— Ви давно знаєте пані Сотник?
Наріне просто фізично відчула, як витягується її лице. Ось тобі й маєш.
— Ні, не дуже. — Відповідь прозвучала сухо. — А вам це навіщо? Я тепер її приживалка... тобто економка. Що вас бентежить?
— По честі кажучи, ви. Ви з нею такі різні.
— Ну то й що? Ми не сестри, не подруги, і я не зобов’язана все життя бути чиєюсь калькою! — Отакої, здається, вона кричить! Від цього відкриття дівчина приголомшено замовкла. Винувато глянула на Романа — чи він не розсердився? Але ніби ні. Просто кивнув так, як це робить людина, котра слухає тебе і не чує.
Що ж, дивуватися не випадає. З нею постійно таке трапляється.
— Вибачте, — перепросила Наріне про всяк випадок. Вона завжди вибачалася, байдуже, чи була в чомусь винна, чи ні. — У мене був важкий день. ранок. Я зірвалася. Я не мала права так верещати. Ви не гніваєтеся?
