машину за готівку або закрила рахунок у банку. Дамочку супроводжувала дівчина-підліток (донька?) років чотирнадцяти, та Желю це не могло стримати — у разі успіху вона б отримала найвідчутніше поповнення бюджету за останні кілька місяців. Тому, дочекавшись моменту, коли дівчина полишила жіночку на пероні, а сама попрямувала до залізничних кас, Желя пішла в наступ. Вигадувати якийсь завуальований наказ було ніколи, та й ліньки (попередні успіхи відчутно підвищили її самооцінку). Вона просто наблизилася до чорнявої, переконавшись, що ніхто не дивиться в їх бік, пильно глянула жертві у вічі, дала досить міцний уявний поштовх і промовила:
— Перекладіть, будь ласка, всі гроші з вашої сумочки ось у цей пакет.
Бідолашна брюнетка навіть не здивувалася.
— Так-так, звісно! — з готовністю відказала вона і почала кидати бабло до пожмаканого Желиного кулька. Туди встигли перекочувати вже три пачки з нарахованих Желею шести, коли поруч з ними наче з-під землі виросла супутниця чорнявої.
— Мамо, що це ти робиш?! — розгублено поцікавилася вона. — Хто ця жінка?
Тоді ж Желя виявила ще один недосліджений нюанс свого дару — якщо в контакт втручається третя особа, дія навіювання припиняється. Після слів дочки жіночка миттєво отямилася, неначе від сну прокинулася, і вирячила очі на підставлений пакунок.
— Боже, що ж це я роблю?! Господи! Людоньки!
— Міліція! — й собі заходилося верещати дівча-підліток. Желя збиралася було накивати п’ятами, але не по-дитячому сильна правиця доньки потерпілої вирвала в неї пакунок, а ліва вхопила вимагачку за комір і жбурнула так, що Желя просто-таки покотилася по запльованому перону, як колода на ленінському суботнику.
— Міліція! Тримайте її! Тримайте шахрайку!!!
Міліція в цей злощасний день також намалювалася несподівано швидко. Звідкілясь вискочив представник закону з відвислим пузом і щодуху помчав на Желю, неначе від швидкості її затримання залежала його премія. Не встигла вона підвестися з роздертих до крові колін, як її вже скрутили, заламавши руки за спиною.
— Ану ходімо зі мною, паскуднице, — гаркнув голос міліціянта. — Я т-тобі зараз покажу рукоблудіє, млять, знатимеш, як пасажирів чистити!
— Ану зачекайте, сержанте, — суворо наказав хтось.
Цей «хтось» виявився височенним, майже двометровим чоловіком, на вигляд років тридцяти п’яти, у джинсах і короткій чорній шкірянці, з темним скуйовдженим волоссям і стильною щетиною на щоках. Про таких і вигадали слово «мачо». Зі своєї скрученої позиції Желя бачила, як незнайомець вивудив з куртки якесь посвідчення і тицьнув у обличчя сержанта.
— Карний розшук. Цю жінку забираю я.
— То вона що, на вас працює? — не второпав товстий.
— Я за нею стежив. Це небезпечна злочинниця. Дякую вам за затримання, але далі я сам.