Звільнивши її з рук спантеличеного міліціонера, мачо повів її геть під погляди та зловтішні вигуки натовпу глядачів.
А ще за п’ятнадцять хвилин вони сиділи в ресторані біля центрального РАГСу, відомого в народі як «Бермудський трикутник». Чоловік замовив лише склянку води, але Желі надав повну свободу вибору, пообіцявши за все заплатити, тому вона, швидко отямившись від несподіваного повороту подій, замовила солідний обід. Її енергетичні витрати мали бути відновлені, хай там що. Несподіваний благодійник, насмішкувато викрививши куточки вуст, спостерігав за тим, як вона їсть.
— Отже, ви не мент, — з набитим ротом підсумувала Желя отримані від незнайомця по дорозі крихти інформації. — А що за «корочку» йому тицьнули?
— Не було ніякої «корочки», — пересмикнув плечима мачо. Желя вилупила очі.
— Тобто? Я ж сама бачила!
— Ні. Тобі здалося, що бачила. Як і йому. Як і всім. Це дрібниця, пшик, я не про це хочу поговорити.
— А про що ж?
— Про дещо незрівнянно серйозніше.
Неголений красунчик відкинувся на спинку стільця і відпив води зі своєї склянки.
— Я бачив, як ти працюєш, — продовжив він нарешті. — Справляє враження. Ти справді могла б її почистити.
— Якби мені не завадили, — буркнула Желя. — Ви хто? СБУ? Марсіанин? Господь Бог?
— Останнє найближче, — всміхнувся мачо.
— Угу, дуже смішно. І все ж таки?..
— Дізнаєшся свого часу. А зараз я хочу зробити тобі хорошу пропозицію, в якій знайдеться місце твоїм талантам.
— Що треба робити? — Зацікавлена Желя відсунула тарілку.
— Бути моєю помічницею. Правою рукою, можна сказати. Ти добре вмієш впливати на людей — на перші часи такий хист може стати корисним. Мені потрібна паства.
— Хто?
— Люди, які будуть слухати те, що я кажу.
— А що ви будете казати?
— Те, що їх зацікавить. Особисто тебе це не дуже має обходити. Знайди мені кількох людей, які вважають, що у них є все. І переконай їх у тому, що у нас є щось, чого вони не мають, але можуть отримати. Потім приводь до мене.
