— Он він, на дні, - сказав Каспіян, — а Люсі таки має рацію. Він став такої ж барви, як і статуя.
Проте Едмунд, який, здавалось, мав якісь труднощі з черевиками — принаймні, він нахилився і дивився на них — рвучко виструнчився і різким голосом, якому не можна було не скоритись, закричав:
— Відійдіть! Геть від води. Всі! Негайно!
Всі так і зробили, не зводячи з нього очей.
— Погляньте, — мовив Едмунд, — погляньте на носаки моїх черевиків.
— Вони трохи пожовтіли, — почав Юстас.
— Вони стали золотими, з чистого золота, — перебив його Едмунд. — Погляньте. Доторкніться до них. З них злізла шкіра. І вони важкі, мов свинець.
— Аслане всемогутній! — мовив Каспіян. — Ти ж не хочеш сказати. ?
— Так, хочу, — кивнув Едмунд. — Ця вода перетворює предмети на золото. Спис став золотим, ось чому так важко було його втримати. Вода лише омивала мої стопи (добре хоч, що я не був босим) — і зробила носаки черевиків золотими. А той бідолаха на дні — самі розумієте.
— Отже, ніяка це не статуя, — тихо зітхнула Люсі.
— Ні. Тепер усе зрозуміло. Він прийшов сюди спекотного дня. Роздягнувся на вершечку пагорба — там, де ми сиділи. Одяг зогнив або птахи розтягли його на гнізда. А обладунки залишились. Він пірнув і.
— Не треба, — зупинила його Люсі. — Яке жахіття.
— І як близько ми від нього були, — зауважив Едмунд.
— Справді близько, — погодився Рипічип.
— Кожної миті будь-чий палець чи нога, чи бакенбард, чи хвіст могли зіслизнути у воду.
— В кожному разі, - сказав Каспіян, — ми можемо це перевірити.
Він нахилився і зірвав гілочку вереску. Тоді дуже обережно зупинився біля водойми і занурив її у воду. Занурив вереск — а вийняв звідти ідеальну копію вереску з найчистішого золота, важку та м’яку, наче свинець.
— Король, який є власником цього острова, — повільно почав Каспіян, а його обличчя почервоніло, — невдовзі став би найбагатшим королем на світі. Проголошую цю землю довічною власністю Нарнії. Нарікаю її Островом Золотих Вод. А від вас вимагаю зберігати таємницю. Ніхто не повинен про неї знати. Навіть Дриніян — під загрозою смерті, чуєте?
— З ким ти розмовляєш? — запитав Едмунд. — Я не твій підданий. Все навпаки. Я один із чотирьох давніх правителів Нарнії, а ти — підданий великого короля, мого брата.
