І поки вони отак сперечалися між собою, третій схопив Кам’яного Ножа, що лежить на цьому столі, і вже наладнався битись зі своїми товаришами. Але він не повинен був цього робити. Коли він стис пальці на руків’ї, глибокий сон здолав усіх трьох. І вони не прокинуться, допоки не зникне закляття.
— Що таке Кам’яний Ніж? — запитав Юстас.
— Невже ніхто з вас цього не знає? — здивувалася дівчина.
— Я. я. мені здається, — озвалася Люсі, - що я вже бачила щось таке. Схожий ніж тримала в руках Біла Чаклунка, коли вбила Аслана на Кам’яному Столі. Це було давно, дуже давно.
— Це той самий ніж, — сказала дівчина. — Його принесли сюди, щоб він спочивав тут у славі аж до кінця світу.
Тепер озвався Едмунд, який з кожною хвилиною видавався все більш незадоволеним.
— Я хотів би дещо сказати. Маю надію, що я не боягуз. тобто, не боюся цих наїдків. і запевняю також що не бажаю виявити нелюб’язність. Однак, упродовж нашої тривалої подорожі ми пережили багато дивних пригод, і з них випливає, що речі не завжди є тим, чим вони виглядають. Коли я дивлюся на твоє обличчя, мені важко повірити в те, про що ти говориш, але, з іншого боку, було б так само, якби ти виявилася чаклункою. Звідки нам знати, чи ти насправді нам друг?
— Ви не можете цього знати, — відповіла дівчина. — Ви лише можете у це вірити або не вірити.
Запала мовчанка, порушена тонким голосочком Рипічипа.
— Мій пане, — промовив він до Каспіяна, — будь люб’язний і налий мені у келих вина з цього дзбана. Він завеликий і я сам його не підніму. Хочу виголосити тост на честь цієї пані.
Каспіян налив і Рипічип, стоячи на столі, підхопив золоту чашу своїми лапками і сказав:
— Пані, п’ю за ваше здоров’я. — Вихиливши келих, він накинувся на холодного павича і за якусь мить решта наслідувала його приклад.
Усі страшенно зголодніли і, хоча це були не сніданкові страви, як пізня вечеря вони смакували чудово.
— Чому це називається Столом Аслана? — запитала нарешті Люсі.
— Стіл встановлено тут за його велінням, — відповіла дівчина, — для тих, хто зуміє дійти настільки далеко. Дехто називає цей острів Кінцем Світу, бо хоч і можна ще плисти далі, саме тут знаходиться початок кінця.
— Але яким чином ця їжа завжди залишається свіжою? — запитав практичний Юстас.
— Вона щодня з’їдається, а потім відновлюється, — відповіла дівчина. — Самі побачите.
— А що нам робити з цими сплячими? — запитав Каспіян. — У світі, звідки походять мої друзі, - при цьому від показав на Юстаса й Певенсів, — існує одна історія про принца чи короля, який прибув до замку, де всі спали зачарованим сном. У цій історії він не міг зліквідувати закляття, поки не поцілував Сплячу Принцесу.
