27 квітня. Учора дівчина з «Маккабі»132 в редакції «Самозахисту» каже по телефону: «Рп§1а)зеш її ротосР>. Чистий, щирий голос і мова.
Невдовзі після цього відчинив двері М.
8 травня. Робота плугом. Він глибоко вганяється в землю й усе ж таки йде легко. Або тільки шкребе землю. Або йде порожній із задертим догори жалюгідним лемешем, з ним чи без нього - байдуже.
Робота згортається, як може згорнутися незагоєна рана.
Хіба це можна назвати розмовою, коли співбесідник німує, і його, щоб підтримати видимість розмови, намагаються замінити, тобто мавпують, тобто пародіюють, тобто пародіюють самі себе.
М. була тут, уже не прийде, мабуть, це розумно й слушно, і все ж залишається ще, певно, можливість, зачинені двері якої обоє ми стережемо, щоб вони не відчинилися чи, правильніше сказати, щоб ми їх не відчинили, бо самі вони не відчиняться.
12 травня. «Маїтід»133. Безмежне розмаїття, і раптом серед нього на мить утрачаєш спроможність створювати варіації-таке зворушує.
13 «Прочанина Каманіти»134, з вед: «О любий, як ото чоловік, що його привели із зав’язаними очима з країни ґандхарвів, а тоді відпустили в пустелю, і його відносило на схід, чи на північ, чи на південь, бо його привели із зав’язаними очима і з зав’язаними очима відпустили; та після того, як хтось скинув із нього пов’язку й сказав йому: «Он там живуть ґандхарви, йди туди», він, простуючи від селища до селища, навчений і кмітливий, дістався до своїх ґандхарвів, - отже, також людина, що знайшла в цьому світі вчителя, і зрозуміла: до цієї людської суєти я буду причетний лиш доти, доки знайду порятунок, а тоді повернуся додому».
Звідти-таки: «Поки він має плоть, його бачать і люди, й боги, та коли його плоть зітліє у смерті, його вже не бачать ні люди, ані боги.
І навіть природа, що за всім пильно стежить, його вже не бачить: осліпив він око природи, втік від неї, сліпої».
19 травня. Удвох він почуває себе ще самотнішим, ніж сам. Коли він із кимось удвох, це друге хапає його, а він безпорадний щось удіяти. Коли він сам, його хоч і намагається вхопити все людство, але численні випростані руки заплутуються одна в одній, і ніхто до нього не дотягується.
20 травня. Масони на Альтштедтер-Рінґ. Можливо, що будь-яка мова й учення істинні.
Невеличке, брудне, босоноге дівча біжить у коротенькій сукенці, коси розвіюються.
23 травня. Неправильно, коли про когось кажуть: йому добре, він страждав мало; правильніше було б: він був такий, що з ним нічого не могло статись; а найправильніше: він усе перестраждав, але все - в одну-єдину мить, як же йому могло статися ще щось, коли варіанти страждань насправді чи завдяки його всевладному слову цілком вичерпались. (Дві старі англійки в Тена.)
5 червня. Похорон Мислбека135.
