тривогу. І щоразу ця тривога межувала з жахом. На пошті він побачив лікаря, що дожидав газет.
Моя дружина просила спитати, чи ми не дуже вам набридли, докторе, — сказав йому полковник.
Лікар був молодий і мав кучеряве блискуче волосся та напрочуд гарні рівні зуби. Він поцікавився станом слабої. Полковник докладно розповів, не спускаючи з очей поштаря, який розкладав листи по шухлядках. Млявість його рухів дратувала полковника.
Лікар отримав кілька листів та пакет газет і зразу відклав набік рекламні проспекти ліків. Потім перебіг очима особисті листи. А поштар тим часом роздавав пошту присутнім адресатам. Полковник невідривно дивився на свою, за алфавітом, шухлядку. Його нерви напружились до краю, коли він помітив якогось авіалиста з голубими краями.
Лікар розірвав бандероль на газетах. Він цікавився свіжими новинами, а полковник не спускав очей зі своєї шухлядки, чекаючи, поки поштар зупиниться перед нею. Але той не зупинився. Лікар облишив читати газети й глянув на полковника. Тод' подивився на поштаря, що вже сів біля телеграфного апарата, потім знову на полковника.
Ходімо, — сказав.
Поштар навіть не звів голови.
Для полковника нема нічого, — сказав він.
Полковник засоромився.
Я й не чекав нічого, — звернув він на лікаря безпорадний по-дитячому погляд. — Мені ніхто не пише.
Повертались мовчки. Лікар устромив носа в газети. Полковник ішов як завжди — наче людина, що шукає загублену монету. Вечір був чудовий. Мигдалеві дерева на майдані скидали останнє сухе листя. Вже сутеніло, коли вони підійшли до дверей лікаревої приймальні.
Що нового? — запитав полковник.
Лікар дав йому декілька газет.
Невідомо, — відповів. — Важко щось вичитати між тими рядками, які викреслює цензура.
Полковник перебіг великі заголовки. Міжнародні вісті. Вгорі на чотири шпальти стаття про націоналізацію Суецького каналу. Перша сторінка була майже вся зайнята запрошеннями на якийсь похорон.
Нема надії на вибори, — сказав полковник.
Не будьте наївний, полковнику, — сказав лікар. — Ми вже занадто дорослі, щоб чекати месію.
Полковник простяг газети лікареві, але той не взяв:
Заберіть їх додому. Почитаєте ввечері, а завтра повернете.
Десь по сьомій задзвонили дзвони — повідомлення про кінокартину. Падре Анхел у такий спосіб сповіщав моральну од'нку кінокартини, згідно з класифікаційним списком, який він отримував щомісяця поштою. Полковникова дружина налічила
