Це — казка, — сказав він захоплено. Серед дітвори знайшов очима Балтасара і додав, ніжно дивлячись на нього: — Ти міг би бути неабияким архітектором.
Балтасар почервонів.
Дякую.
Це щира правда, — підтвердив лікар. Огрядний, з ніжною і гладенькою шкірою, пещеними руками, він нагадував вродливу молоду жінку. Говорив він як священик під час проповіді.
Сюди навіть не треба садити пташок, — лікар підняв клітку перед очима публіки, наче продавав її.
— Досить повісити її серед дерев, і вона сама заспіває.
Він знову поставив клітку на стіл і сказав:
Гаразд, я беру її.
Вона продана, — сказала Урсула.
Син дона Хосе Монтіеля просив зробити її якомога швидше, —додав Балтасар.
Лікар набундючився.
Він дав тобі модель?
Ні, — сказав Балтасар. — Сказав тільки, що хоче велику клітку, як ця, для двох іволг.
Лікар глянув на клітку.
Але вона не годиться для іволг.
Чому ж, докторе, — сказав Балтасар, підходячи до столу. Д'ти оточили клітку. — Тут усе враховано, — він вказав на відділення всередині. Потім постукав по клітці кісточками пальців, і вона озвалася глибокими акордами.
Це найм'цн'ший дріт, який тільки можна знайти, і кожна ланка припаяна зсередини і зовні, — сказав Балтасар.
Вона годиться навіть для папуги, — втрутився хтось із дітей.
Саме так, — сказав Балтасар.
Лікар похитав головою.
Нехай так, але ж він не дав тобі моделі. Він не домовився ні про що, крім того, що ти зробиш велику клітку для іволг. Чи не так?
Так, — сказав Балтасар.
