там уже лежала купа недокурків, — і тривожно запитав:
Ну, як там, що чути?
Ана схилилася над ліжком.
А те, що ти не тільки злодій, а й брехун.
Чому?
Бо ти сказав, що в шухляд' нічого не було.
Дамасо насупився.
Там справді нічого не було.
Там було двісті песо, — мовила Ана.
Брехня, — повторив він, підвищуючи голос. Сівши на ліжку, сказав щиро: — Там було лише двадцять п'ять сентаво.
Це переконало її.
Старий негідник, — пробурчав Дамасо, стискаючи кулаки. — Він дограється, я ще наб'ю йому пику.
Ана розсміялася.
Не мели дурниць.
Тоді й Дамасо засміявся. Поки він голився, дружина розповіла йому все, про що їй пощастило довідатись. Поліція розшукує якогось чужинця.
Кажуть, він приїхав у четвер, і ввечері люди бачили, як він вештався біля причалу, — сказала вона.
— Кажуть ще, ніби знайти його ніде не можуть. Можливо, він уже й поїхав.
Як завжди, Дамасо чепурився не менше трьох годин. Спочатку він підрівняв вуса з точністю до міліметра. Потім мився під струменем води. Ана уважно слідкувала за кожним рухом Дамасо. її цікавість не притупилася з часом — все було так, як і того вечора, коли вона вперше побачила його. Ось він збирається йти. Останній погляд у дзеркало— стрункий юнак у картатій сорочці. Поруч із ним Ана відчула себе старою й нечепурною. Дамасо став перед нею в боксерську стойку з елегантністю професіонала. Вонавпіймала його руку.
В тебе є гроші?
Я багач, — пожартував Дамасо, — маю двісті песо.
Ана відвернулась до стіни, витягла з-за пазухи кілька
кредиток, одну простягла чоловікові:
