ВАНАЖЕННЯПЕРЕВАНТАЖЕННЯПЕРЕВАНТАЖЕНПЯ.
По цім, клацнувши, комп’ютер вибухнув. Сніп полум’я вивергнувся крізь шпарини і зразу ж згас. Річард відсахнувся, затулив обличчя долонями, боючись вибуху катодної трубки. Однак усе обійшлося. Просто зникло зображення. Річард сидів, утупившись у чорну безодню згаслого екрана.
НЕ МАЮ ВПЕВНЕНОСТІ ЩОДО ЦЬОГО. СПИТАЙ ПІЗНІШЕ.
- Тату.
Він шарпко крутнувся в кріслі. Річарду здалося, що його шалено калатаюче серце ось-ось вихопиться назовні, розколовши грудну клітку. Перед ним стояв Джон Хегстром, все той же, за винятком деяких незначних, але помітних рис. “Можливо, - подумав Річард, - ці зміни пояснюються тим, що його батьком став батьків брат”. Чи, може, просто зникла ота поволока сторожкості та недовіри з його очей, завжди збільшених скельцями окулярів. На хлопчику зараз була металева оправа, а не відразна рогова, яку Роджер купував дитині через те, що вона коштувала на п’ятнадцять доларів дешевше. А може, причина полягала зовсім в іншому? Дитина просто позбулася одвічної печаті приреченості.
- Це ти, Джоне? - хрипким голосом спитав він, думаючи про те, чи міг він мріяти про більше щастя. І хоч якою сміховинною була правда, він признався собі, що ще хвилину тому стояв перед вибором. Мабуть, цим хиблять усі люди.
- Джоне, невже я бачу перед собою тебе?
- А кого ж іще? - здивувався Джон і кивнув головою в бік процесора. - Ти часом не постраждав, коли ця саморобка вирушила в електронний рай?
- Минулося. Зі мною все гаразд, - усміхнувся Річард.
- Даруй мені, що він зіпсувався. Не знаю навіть, навіщо я взявся паяти цей відпрацьований мотлох, - сказав хлопець, похитуючи головою. - Мене наче щось підштовхувало. Дитяча забавка.
- Нічого, - мовив Річард і, підійшовши до хлопчика, поклав руку на його плече. - Хто знає, може, тобі пощастить наступного разу.
- Звісно, якщо не стануть на заваді інші задуми, - посміхнувся хлопчик.
- То так і буде.
- Мама зварила какао і кличе тебе.
- Іду, - сказав Річард, і вони разом пішли в дім, куди ніхто ніколи не приносив задубілого індика, одержаного як приз за перемогу в бінго.
- Саме зараз мені потрібна чашка какао.
- Я повикручую все, що вціліло, і викину той непотріб на смітник, - сказав Джон.
Річард схвально кивнув.
