Ті, що співають у терні

схожий на переросле цуценя, яке несподівано для нього підклали до матері. Його стегна ритмічно засмикалися, а Меґі розпростерлася на ньому в незручній позі, бо її огида перла через край, щоб допомагати йому, — і раптом відчула, як незахищений кондомом пеніс прослизнув їй поміж ніг. Оскільки Меґі не була активною учасницею акту, то вона думала про своє. І саме в ту мить у неї з’явилася ідея. Повільно і ненав’язливо вона повернула пеніс так, що він опинився напроти її найболючішого місця. Глибоко вдихнувши для хоробрості, вона стиснула зуби і вдавила пеніс у себе. Хоча цього разу теж вийшло боляче, але не так боляче, як раніше. Без гумової оболонки член Люка став слизьким, його легше було вводити в себе і значно легше терпіти. Люк аж очі витріщив. Він був спробував зіпхнути Меґі з себе, але що це, Господи? Без «французького привіту» йому стало неймовірно краще, він ніколи не бував у жінці «голяка» і через те й гадки не мав, настільки відрізняються ті відчуття. Тому Люк, відчувши безпосередній контакт, не знайшов у собі сил відштовхнути Меґі й зрештою оповив її руками, не в змозі сконцентрувати увагу лише на грудях. Хоча кричати вважалося нижче чоловічої гідності, він не зміг втриматися від крику, а потім ніжно її поцілував. — Люку? — Що? — А чому б нам не робити так кожного разу? Тоді тобі не довелося б вдягати оту свою французьку штучку. — Нам не треба було робити цього тепер, не кажу вже про майбутнє. Бо коли я кінчив, я був повністю в тобі. Вона схилилася над ним і тихенько погладила йому груди. — Але ж, Люку, бачиш — я сіла, і воно там не тримається, воно витікає! Люк, благаю, без презерватива набагато краще, та й болить менше. Я впевнена, що нічого не буде, бо воно — витікає. Будь ласка, Люку! Яка ж людська істота встоїть від повторення задоволення, та ще й коли на цьому наполягають так переконливо? Люк, немов той Адам, що піддався спокусі, кивнув головою, бо про ці деталі інтимних стосунків він був обізнаний набагато менше за Меґі. — Може, ти й правильно кажеш, та й мені приємніше, коли ти не пручаєшся. Гаразд, Меґ, тепер так і робитимемо. І вона, невидима у темряві, задоволено всміхнулася. Бо воно витекло не повністю. Коли Меґі відчула, як пеніс зморщився і випав, вона тугим вузлом напружила всі внутрішні м’язи, зісковзнула з Люка і лягла на спину, невимушено задравши догори схрещені ноги, рішуче налаштована будь-що зберегти те, що з неї не витекло. «Що ж мій любий чоловіче, от ти й попався! Ось побачиш, пане Люк О’Ніл, буде у мене дитина — і квит!» Вдалині від приморської спеки та вологості Люк швидко поправлявся. При доброму харчуванні він швидко набирав вагу, а його шкіра з огидно-жовтої стала звично смаглявою. Спокусливій та охочій у ліжку Меґі було неважко переконати чоловіка розтягнути два тижні до трьох, а потім і до чотирьох. Але наприкінці місяця він збунтувався. — Вже нема причин залишатися, Меґ. Я почуваюся так само добре, як і до хвороби. А ми сидимо тут з тобою на вершині світу, немов цар та цариця, і тринькаємо гроші. Я потрібен Арне. — А може, передумаєш, Люку? Якби ти справді цього хотів, міг би придбати собі ферму вже тепер. — Меґ, нумо — ще трохи отак поживемо, а там видно буде, добре? Звісно, йому не хотілося визнавати, але потяг до роботи з тростиною був у нього в крові, отой дивовижний та незбагненний захват, який відчувають декотрі чоловіки до важкої роботи, що вимагає повної фізичної віддачі. Схоже, Люк зберігатиме вірність цукровій тростині доти, доки його тіло зберігатиме молодечу силу. Єдине, на що могла сподіватися Меґі, — змусити чоловіка передумати, народивши йому дитину, майбутнього спадкоємця маєтності поблизу Кайнуни.

* * *

 

 

 

І подалася вона назад до Хіммельхоху, щоби там чекати і сподіватися. «Боже, благаю, зроби так, щоб у мене була дитина! Дитина вирішить усі проблеми, тому, будь ласка, зроби так, щоб вона з’явилася». І дитина зародилася. Коли Меґі повідомила Людді та Енн, що у неї буде дитина, вони були в захваті. Людді взагалі виявився справжнім скарбом. Він умів шити напрочуд елегантні дитячі одежинки і вишивати їх. Раніш Меґі не мала часу на опанування цих вмінь, тож поки Людді проштрикував тонку м’якеньку тканину малесенькою голкою, яку тримав у своїх грубих, але магічних руках, Меґі допомагала Енн обладнати дитячий куточок. Була єдина проблема — Меґі погано переносила вагітність. Може, через спеку, а може, через смуток, який не полишав її, — вона не знала. Нудота, розпочавшись вранці, тривала цілий день. Додавала у вазі вона потроху, але дуже страждала від надмірного накопичення