Було ще холодно. Та сильних морозів вже не було і я міг уже ночувати в лісі. Мій односельчанин держав увесь час зі мною зв’язок і регулярно- доставляв мені харчі та вістки. А найважніше — дійсно наладнав мій порваний організаційний зв’язок, і по кількох тижнях до мене прийшов друг Борис, що жив у підпіллі так, як я.
Тепер було вже нас двоє. Безпечніше, легше організувати харчі, легше й сторожити. Живучи вдвох, ми й куховарити в лісі стали. Організаційний зв’язок функціонує.
Так перебули ми й літо 1950 р. Пізнім літом нам передано організаційний наказ — залишити ті терени й іти на захід. По зв’язку ми сконтактувалися з групою кур’єрів, що йшли з України через Польщу в Західню Німеччину і — по кількох місяцях мандрівки — щасливо добились до англійської зони Німеччини-
Ема Ольська
ЗВ’ЯЗКОВА ТЕТЯНА
Надзвичайні сходини Н-ського штабу групи УПА добігали до кінця. Сотник П., що проводив засіданням, відчитав резолюцію, яка кінчалась такими словами: „На місце вбитої ворогами закордонної зв’язкової Зіни, призначується дотеперішню районову зв’язкову Тетяну. Тому, що діяльність кур’єрки охоплює часто ворожі території, а з тим зростає риск, зв’язкова Тетяна має право це нове призначення добровільно прийняти, або відмовитись від нього...”
Тут сотник звернувся в сторону дверей і гукнув:
— Просити друга Тетяну!
За хвилинку в кімнату увійшла молода, середнього росту дівчина з чорними кучерями, що спадали на ліву частину обличчя і майже закривали синє око. Вона стала біля дверей і по-військовому зголосила свій прихід.
— Сідайте, — попросив сотник. Дівчина наблизилась до стола, сіла і слухала:
— Друже Тетяно, наші надзвичайні сходини вирішують одну з важних справ. Кілька днів тому польська розвідка зловила під час переходу кордону нашу найкращу кур’єрку Зіну. Після довгих і страшних катувань її розстріляно. Вчора... Однак зв’язок з закордоном не сміє перерватися. Нам приходиться частіше висилати на захід, до Німеччини, малі повстанські відділи, щоб вони своїми рейдами виконували відповідну пропагандивну роботу в світі, інформували керівні кола і загал нашої кількасоттисячної еміграції про сучасний стан боротьби на наших землях. Наслідком цієї нашої акції є численні повідомлення в світовій пресі про УПА. Щоб виконати наші завдання у багатьох інших напрямках, нам потрібно втримати постійний
зв’язок з закордоном, що й виконувала блискуче сл. п. друг Зіна. На її місце пропонуємо вас, друже Тетяно. Ви задовільно володієте польською мовою, непогано німецькою, а все це набагато влегшить вам здійснювати ваше завдання.
Тут сотник П. замовк на хвилю, а згодом знову почав:
— Ви маєте право відмовитись від цьою, бо на таку працю треба піти добровільно...
Сині очі блиснули з-під чорних кучерів. Дівчина встала.
— Друже сотнику! — сказала. — Спасибі вам за довір’я і доручення мені такого важливого посту. Я готова на наказ. Всі
