— Наступати!
Із становищ зриваються друзі з громовим окликом: Слава!
На ворога ллється гураґанний вогонь. Він не видержує, тікає-.. Ми йдемо в погоню- Переступаємо ворожі трупи. Ранені благальним голосом прохають пощади, рятунку- Ранених не вбиваємо: зараз одержать санітарну допомогу.
Сіріє. Загоряється світанок, зринають перші промені сонця. Гаснуть останні зорі. Птаство починає ранні співи, привітно шелестить листя дерев. Село свобідне. На полях вмовкають стріли. Ворог розпорошений. Перша і друга чоти вертаються із співом в село. Друга чота ліквідує недобитків.
Із хат вибігає дітвора, а далі хто живий. Вітають нас тепло, дякують, виносять їжу.
М’якшають наші серця- В очах волога роса радости, співчуття відданости.
Ів. Горайський-Зелез
КОЛИ ДО СЛОВА ПРИЙШЛА „ЛЮДОВА” ПОЛЬЩА...
Німецько-большевицький фронт покотився на захід і ми опинилися в большевицькому запіллю: за офіційною большевицькою термінологією — на східньому пограниччі „Людової Польщі”, а по-нашому — на західньому пограниччі Україну в районі Ярослав — Любачів — Яворів. Нашою випадовою базою став Сінявський ліс. Тут перебули зиму 1944/45 р. три сотні „Месників”, що ними командували командири: Шум, Баглай і Калинович, а також 5 відділів місцевої сітки СКВ (Самооборонних Кущевих Відділів), кожний силою приблизно по 60 осіб та коло 40 осіб СБ, разом — кругло 900 повстанців.
А мусіли пробувати в тому часі більше в лісі, як в селі, члени СКВ та Служби Безпеки ОУН тому, що вслід за Червоною Армією прийшли сюди спец-відділи НКВД, що звались „Червоною Мітлою”, з метою — прочистити терен від „бандеровців”. Ті сильні відділи НКВД переводили всю осінь 1944 р. безупинні облави на села, і тому членам українського підпілля зручніше було в лісі, разом з іншими повстанцями, аніж поодинці у селі.
Спроби „Червоної Мітли” прочистити від повстанців Сінявський ліс скінчилися повного невдачею, і напровесні 1945 р^. большевики, задоволившись грабіжжю цивільного населення українських сіл, відтягнули свої поліційно-зброй- ні частини по той бік „лінії Керзона”.
Села відітхнули, та не на довго. На місце московсько- большевицьких поліційних частин прийшло польське ско- мунізоване шумовиння — „Міліція Обивательска”- Ця банда стала грабити українське цивільне населення та бешкетувати ще краще від москвинів. їхні розбої були тим дошкуль-
ніші, що їм давали повну піддержку місцеві поляки, виявляючи свідоміших українських громадян і їхні сховища.
Так стали тереном варварських злочинів збольшевиче- них поляків, тереном грабежі, мордів і насильств, села: Цівків, Мещаниця, Уладів, Новий і Старий Люблинець, Нове Село, Дахнів, Футори, Новий і Старий Диків, Суха Воля, Старе Село, Старі Олешичі і містечка Чесані®, Олешичі й Любачів. До командування нашого відтинка УПА приходили все нові вістки про варварське знущання розбещеної поль- сько-большевицької босячні над українськими селянами, і ми рішили перевести відплатну акцію.
