Дай комедії, не драми,
За зразок.
Ну не брами, хоч би двері
Відчини,
В світ без кривди та імперій,
Без війни.
Ну не двері, хоч кватирку
Нам Відкрий,
Залиши нам хоч шпаринку
В світ надій.
Що ми грішні, безпорадні,
Нам даруй.
Наші вежі шоколадні
Добудуй.
Дай нам сил, щоб відцуралися
Пітьми.
Ми як були, так зосталися
Дітьми…
Отвори нам, Боже, брамы,
В мир добрей,
Дай комедии, не драмы,
В беге дней.
Ну не брамы, хоть бы двери
Нам Открой,
В мир наполненный доверьем,
Не войной.
Хоть бы форточку: в мир сказки
Заглянуть,
Чтоб надежды влились краски
В тяжкий путь.
Мы смешны, неадекватные
Порой.
Наши башни, шоколадные,
Дострой.
В перепутьях судеб бьёмся…
Вразуми.
И взрослея, остаёмся
Мы детьми.
Сніг осідав, з хмар насував туман…
Кружляв і падав в біль аероплан,
Руйнуючи всі плани і прикмети,
Урівнюючи всі пріоритети.
Сніг забивав щілини, в вікна бив …
