Перевод:
Чи ж треба багато на цій нам землі?
Не треба, не треба багато.
Ми прагнемо миру, щоб в чорній імлі,
Країна не зникла, та хата.
Щоб помста в душі не гострила мечі,
Щоб Бога всім серцем прийняти,
Щоб тхнуло не порохом, хлібом з печі,
Щоб діти не йшли воювати,
Щоб менше роботи було в лікарів.
Щоб ми про прийдешнє подбали.
Із крові й розбрату, щоб світ не шалів,
Й знаряддя війни прикопали.
Це тяжко? – Напевно! Та ж треба колись
Минуле в минулім лишити…
І всіх зрозуміти… і разом взявшись,
Країною в щасті зажити.
«Должно быть потому на берегу
топчусь я в недоверии к судьбе,
что в тайне сам себя я берегу
от разочарования в себе»
Перевод:
На березі тупцюю я, напевно,
До долі в застережливій журбі,
Що бережу я сам себе, таємно,