– Казав, що в міністерській канцелярії завжди треба грамотних людей. Ну, але потім... потім відбулося виверження Етни...
– Мусимо то все собі поскладати в голові, – сказав Ізьо. – Пропоную повечеряти в ресторані.
– Чудова ідея, – погодився стрийко.
Залишивши авто в центрі, ми завалили «Під Лева». За коньяком Ізьо і стрийко продовжили вирішувати мою долю.
– Тут треба поставити питання чітко і недвозначно, – сказав Ізьо. – Що у нас в пріоритеті: женячка чи Америка. Якщо женячка, то проблем не бачу. Якщо Америка, то треба шукати. І я тут теж можу допомогти. У мене широкі зв’язки, багато друзів.
– Америка – в ідеалі, – сказав стрийко. – Він пише ґеніальні твори, а не має змоги друкуватися. Він тут задихнеться. Йому треба на свіжий люфт. Як не Америка, то бодай Німеччина. Мюнхен. Вільний український університет. Там я бачу свого коханого небожа.
– За що і вип'єм, – погодився Ізьо. – А поки що даси мені свою трудову, я тебе оформлю фіктивно на завод. А то ще заметуть за тунеядство.
– Ким?
– Що – ким?
– Ким оформиш?
– А ким іще, як не слюсарем чи малярем третього розряду? Чи ти відразу хочеш – начальником цеху?
– Та добре, слюсарем, то й слюсарем. Недарма ж я філологію закінчив.
– О, то ти ще й носом крутиш? Але на заводах посади літпрацівника нема. Так що терпи і сопи.
За кілька днів Ізьо і справді викликав мене до Франика, щоби познайомити з дівчиною-єврейкою, аби я міг виїхати на Захід, бо її родина власне лаштується. Отже, залишається тільки закохати її в себе, інакше доведеться заплатити п’ять тисяч баксів, яких у мене не було, але Ізьо великодушно обіцяв позичити. Я сказав, що мені вже перехотілося до Америки. Добре розміркувавши, я вирішив, що, обійнявши таку шановану в совєтському суспільстві посаду, як посада слюсаря, я можу спокійно собі байдикувати і займатися улюбленими справами, бо в Америці все ж доведеться гарувати. Ніхто мені там стипендії не виділить. Та й ніхто мене там не чекає, бо й не знає про мене. Чого рипатися?
23.04.2017
Додаток
Юрій Андрухович. Піснь про пана Базя
Всемогутній Базю, боже інформації!
Всі ми підлягаємо таємній реєстрації:
біле непороччя квітів конфірмації,
наші струси, пристрасті, стреси і прострації.
Всемогутній Пане! Мерехтиш зорею!
Віруємо в чудо ми матримонійне –
як здобути щастя, а не гонорею,
і гніздечко звити тепле й гармонійне.
Рефрен:
Молимось на Тебе,
мліємо від Тебе,
сльози осушаєш наші, мов атрамент!
(фізичні вади,
духовні потреби,
розмір черевиків, бюст і темперамент)...
Кожній собаці – рожеву кістку,
комусь – на вічність, комусь – на годинку,
стрибучому карлику – баскетболістку,
худому брунетові – тлусту бльондинку.
Все про нас відомо й чітко занотовано,
списки й картотеки мудро застосовано.
І комусь поліпшено, а комусь попсовано,
і когось погублено, а когось врятовано.
Все для самотніх! Базьо ґварантує
райські вольєри з кропу й сельдерею,
рани заслинить, хвости перебинтує –
Ось Він Понад Нами Мерехтить Зорею!
Рефрен:
Молимось на Тебе,
мліємо під себе,
сльози осушаєш наші, мов атрамент!
(духовні вади, фізичні потреби,
вага без черевиків, обсяг, темперамент)...
Кожне подружжя – в рожеву клітку,
цвіте родинності квітка-химера,
доцентові-педику – неповнолітку,
студентові-медику – вдову мільйонера.
Вінець творіння – вихід на рандку!
Зітхання в гущавині після смерку –
люби квартирантку або лаборантку,
або бригадирку, або інженерку!
Даруєш кохання небесну манку,
і ми потрапляємо в цю приманку:
кастратові-тенору – німфоманку,
глухому сатирові – меломанку,
а неврастеніку типу маньячного –
робітницю заводу коньячного...
Пане Базю! Ти гориш,
ніби прищ.
Пане Базю! Мерехтиш?
Мерехти ж!
__________________
Олександр Ірванець. Пісенька про пана Василя
Доброго ранку, пане Василю!..
Просили батько, мати просили!
Завтра, в суботу, у нас – ...
– Що? Весілля?
О Боже милий!
Немає сили!
Вранці прокинешся в понеділок,
Череп розколюється важкий, –
І кілька карток з сектора «дівок»
Переставляєш у сектор «жінки».
У картотеки закута планета.
Краще за всі ЦРУ й ЦСУ
ВІН виплітає свої тенета,
ВІН закидає мережу свою.
Одна до НЬОГО щодня приходить,
Дивиться в очі, носиком хлюпа:
– В мене в самої ніц не виходить...
Пане Василю, знайдіть мені хлопа!
Такого, щоб глянеш – і серце холоне!
Постава щоб – мужня,
сорочка щоб – розова,
Подібний щоб був до Алена Делона,
Сільвестра Сталлоне
Чи Вітті Морозова!
А інша вже з пузом
(вважай: з карапузом,
що зліплений мов з шоколаду й морозива) –
Від Стенлі Метьюза,
Від Говарда Х’юза
І навіть – можливо! – від Віті Морозова.
А ВІН перетрушує, перериває
Шлюбні перини, циновки і рядна.
Десь народилась йому на Гаваях.
Нова клієнтка – п’яти мільярдна!
На дірку сімейну поставить ВІН латку,
ВІН – добрий маяк у безшлюбному морі
Це ж ВІН поєднав Миколу й Наталку,
А також Челентано і Клавдію Морі.
Баба листа написала в редакцію:
«Людоньки добрі! Я втратила діда!
Я відчуваю – вчинила цю акцію
Лолобригіда, тьху, сука фригідна!!!»
Та ні редакція,
ані дирекція
Не значить, чи є у діда...– інфекція.
І лиш Пан Василь,
Якщо докладе зусиль,
Наверне вам діда на лоно,
Якщо воно ще не схололо!
(Даруйте високий стиль)
Тож Пан перетрушує, перериває
Шлюбні перини, циновки і рядна,
І таким чином далі триває
Його діяльність, така порядна.
Щастя приходить і швидко минає,
Сила приходить на зміну безсиллю.
Наче рефрен, в телефоні лунає:
– Пане Василю!
– Пане Василю!!!
– Доброго ранку, Пане Василю!
– Просили батько, мати просили!
– Знову весілля! Знову весілля!..
Немає сили... Немає сили...
– Доброго ранку, Пане Василю!
Знаємо, праця ваша важка...
Ми б вас іще про одне попросили –
В нас підростає менша дочка...
____________________
Віктор Неборак. Пісенька про пана Базя
він дух святий міщанських стін
він вічний жид і вічний тлін
він порох зоряних країн
він позашлюбний царський син – пан базьо
у Лондоні крульова є
в Парижі сиві шансоньє
у Львові базьо пиво п’є
за щастя наше і своє – гей базьо!
астролог він і кулінар
алхімік любощів і чвар
у нього на плечі ікар
гостей перекривляє – кар-р-р – гер базьо
приходять принци і прості
приходять шльондри і святі
що втратили путі в житті
кладуть на тацю золоті – чорт базьо
він паладин і муедзин
він медіум число один
він опівнічний рип драбин
він вічний гриб він бог тварин
пан базьо! гей базьо! гер базьо! чорт базьо!
дівчат несе в обіймах сон
їх королі ведуть на трон
їх тягнуть розбишаки в схрон
їм відьми в сон женуть ворон
а парубки до базя йдуть
і душі базю продають
горілку п’ють і посуд б’ють
і мчать в небесну каламуть
всі душі в чорний фоліант
той мільйонер той аспірант
той терорист примчався з анд
і ще дантист і ґрант-гігант
приходьте панни золоті
приходьте шльондри і святі
пан базьо вкаже вам путі
на тацю сипте золоті!
оркестра марша вшквар тепер
бо одружився мільйонер
бо аспірант в устах венер
бо ґрант-гігант з любові вмер
пан базьо... гей базьо... гер базьо... чорт базьо...
___________________________________
Текст представлено за авторською публікацією на сайті ZBRUČ (https://zbruc.eu/node/65078).
