Я починаю стогнати. Майже як у порнофільмах, тільки по справжньому. І він розуміє, чого мені хочеться. І робить все можливе...
Я відчуваю його палець на своєму анусі. Він не заходить у середину - просто масажує ззовні. Так зараз і треба.
Його губи граються моїм клітором. Язик ходить зверху до низу, зупиняючись саме там, де мені цього хочеться.
Я кінчаю.
Він перегортає мене на живіт. Спідниця задирається на спину. Стоячи рачки, я бачу, як він спускає брюки і дістає член. Це мене збуджує.
Він вкриває мої сідниці поцілунками. Легенько торкається губами моїх губочок. Потім входить у мене. Він рухається рівномірно і впевнено. Не поспішає і не уповільнюється занадто. Знає, що і як я люблю.
Я кінчаю раніш від нього. Він ще напружений.
Я поправляю спідницю. Потім знімаю з нього презерватив, вкритий моїм соком, і беру його член до рота. Він кінчає швидко. Я ковтаю його сперму - мені подобається її смак.
– Тобі добре зі мною? - питаю я його, поки ми їдемо до міста.
– Дуже, - відповідає він.
– Я тобі подобаюся?
– Так.
За вікнами - сіре небо і золоті дерева.
– А ти хотів би, щоб я завжди була біля тебе? - насмілююся я.
Він уважно дивиться на мене.
– Але ж ти знаєш, що це неможливо, - відповідає він. - В кожного з нас своє життя...
Знайома пісня.
'В мене ніякого життя немає,' - хочу сказати я. Але мовчу. Ніхто не любить плакс.
– Я хочу від тебе дитину, - раптом кажу я. 'Дура! - лаю саму себе. - Цього не можна казати. Особливо тепер.'
Але вже сказала.
Він знов дивиться на мене.
– Це правда? - здивовано питає він.
Я кажу, що так.
Він починає розповідати про відповідальність, про безсонні ночі, про брудні пелюшки та памперси.
Я не слухаю. В мене болить голова.
– Знаєш, я голодна, - кажу йому. Це також правда.
Ми зупиняємось біля якогось ресторану. Навіть не ресторану, а дешевої забігаловки, що якимось дивом збереглася з радянських часів.
– Будь ласка, дві порції грецького салату, - замовляє він. Він знає мої смаки.
– Га? - обзивається офіціантка.
Він терпляче повторює.
– А в нас тільки пельмені та кава, - повідомляє жінка.
– Пішли звідси? - пропонує він мені.
Але мене влаштовує таке меню.
Ми їмо пельмені.
– А де ж кава? - питає він.
– Зараз, - байдуже каже офіціантка.
Вона приносить два гранованих стакани зі світло-сірою рідиною.
– Що це?! - розлючується він, але я його зупиняю.
– Все добре, - кажу.
Я беру його руку у свою. Іншою піднімаю стакан і ковтаю.
Той самий смак.
Не знаю чому, але на очах в мене сльози.
– Що з тобою? - занепокоєно питає він.
– Нічого... Розкажи мені щось цікаве.
Він розповідає про свою подорож до Австрії. Я слухаю, посміхаюся жартам. Серце чомусь б'ється сильніше.
Допиваю каву і доїдаю пельмені.
Ми встаємо. В мене кружиться голова. Ступаю за поріг кафе і втрачаю свідомість.
Поступово приходжу до тями. Лежу на дивані, у великій кімнаті. Затишно. Де я? Потім пригадую: це його квартира.
Він підходить до мене.
– Тобі треба відпочити, - каже він. - Лікар сказав, що це звичайна втома...
Він приносить мені горнятко зеленого чаю. Поїть, наче дитину. Накриває ковдрою.
– Відпочинь, моя хороша...
І потім:
– Я буду у сусідній кімнаті. Якщо щось треба...
Вночі я прокидаюся. Мені вже краще. Тихо-тихо піднімаюся з ліжка. Нечутно відчиняю двері до його кімнати. Він спить. Обережно знімаю з нього ковдру. Він лежить на спині. Це добре...
Я відтягаю його труси і звільняю член. Відчуваю, як він напружується у моїх руках. Так, здається, достатньо...
Я сідаю зверху і вводжу член до свого тіла. Треба щоб він кінчив якнайшвидше. Починаю рухатися.
Він прокидається.
– Що ти?...
Але я закриваю йому рота рукою і посміхаюся. Рухаюсь швидше. 'Кінчай! Ну кінчай же!' - думаю я.
Ще кілька рухів, і він кінчає. Я відчуваю це. Намагаюся затримати його у собі як найдовше. Потім перегортаюся на спину. Уявляю собі, як його сперма стікає стінками моєї піхви у глибину тіла. Посміхаюся.
Він починає хвилюватися.
– А чи ти?...
Він хоче спитати, чи я охоронилася.
– Все буде добре, - заспокоюю його я.
Все справді буде добре. Сьогодні саме той день, що треба. Один з 'найнебезпечніших'. Я знаю, що все вдалося. Я матиму дитину. Від нього.
Він цілує мене.
– Тобі сподобалося тепер? - питаю я.
– Так... дуже...
(c) Саша Шло
У Єгипті
Біля піраміди Хеопса Ярополк повернув ліворуч і вийшов до Нілу. Він опинився посеред великиго майдану. Навколо було багато народу - єгиптяни у своїх довгих тогах, шустрі вавілоняни, греки з амфорами на плечах, етеопи... Здавалося, цілий світ зібрався тут, у Мемфісі. Бракувало лише наших трипільців...
Ярополк вкрився від сонця у тіні статуї сфінксу та дістав з валізки пергамент. Він записував туди все, що бачив на чужині. 'Як повернуся на рідне Трипілля, - мріяв він, - Ухилюся дідові-Дніпру. Аж потім зберу усіх родичів та сусідів та й росповім про далекі краї, що я їх бачив...'
Раптом Ярополк впіймав на собі чийся погляд. Він підвів очі. Прямо напроти нього стояв величезний
