– Так ото, я на разі подумала: а що як вони залишили сліди? Якщо покрутити мікроском та збільшити зображення, можна знайти відбитки.
– Слушна ідея! - зрадів Борщевський. - З тих відбитків ми дізнаємося, куди поповзли клітини, знайдемо їх та й дізнаємося усе про звіра!
За годину все було зроблено. Професор схилився над мікроскопом.
– Дивна річ, - сказав він. - Зі всього видно, що ведмідь знаходиться у стані великого сексуального збудження. Ото ж все й ламає!
– Треба його задовільнити! - сказав Митко. - Тоді він заспокоїться і піде мирно трудитися на добробут Української економіки. Але як це зробити?
– I know! - зненацька сказала Маша Romanova. - Etogo mozhno dostignut' by hand job! I wonna do it!
– Сєбя пагубіш! - прошипіла Свєтлана, що прийшла до тями.
– Не йди! - підтримали Українці. - То є дуже небезпечно! Ведмідь може тебе розірвати!
– No problem, - сказала американська москалиця. - Narod moix predkov guilty v etom crime! Eto est' my duty ispravlyat' ih oshibka!
– Але як ти туди полізеш? - спитав професор. - Адже на усі живі тварини діє закон земного тяжіння!
До кімнати забігла баба Оксана і впала на коліна...
cos (alpha)2 + sin (alpha)2 = 1
– Грішна я, людоньки добрі! - закричала колишня бандерівка. - Як була ще в УПА, отримала наказ від друга командира. Та й не виконала!
– А що за наказ? - по-журналістськи спитала Орися.
– Головний Екзекутив ОУН дав мені драбину. Я мусила її приставити до Залізної Завіси та й втекти до Канади для посилення тамтешньої бандерівської організації. А я того не зробила! Тепер щодня ходжу до пам'ятника Пророкові та читаю святий Кобзар. Чи не простить мене Українська Нація?
– А давно ти просиш Пророка? - спитав професор українознавства.
– З 1948 року...
Борщевський щось підрахував на калькуляторі.
– З наукової точки зору, цього досить, - повідомив він.
– Ой, дякую... - бабці стало легше. Ніби Говерла з голови впала. - То та драбина у криївці. Як панночка з НАТИ хоче до звіра лізти, можу принести.
– Геніально! - зраділа Дзвінка.
Ведмедя розшукали швидко.
– Ya poydu alone, - сказала Romanova. - Kak v staryi russkiy skazka pro Mashen'ka and medved...
Вона підійшла до звіра і приставила драбину до ніг. Долізла до кінця. Далі підстрибнула і зачіпилася за що треба. Ведмідь задоволено застогнав. Masha взялася до роботи. Їй було важко. Але вона вміло балансувала. Аби не впасти, доки діло не зроблено!
Українці схвильовано дивилися за подвигом. Від перемоги залежала доля Карпат - перлину Українського П'ємонту. А значить - і цілої Нації.
Знала це й Masha. Вона стиснула зуби, зібралася з силами і...
Бурхливий потік змив її і вдарив о дерево. Дівчина впала на долину.
Післямова
– Вона втратила усю кров, - сказав професор Борщевський, обслідував американку. - Потрібна негайна трансфузія. Добровольці є?
Усі Українці визвалися донорами.
Марійка не встигала переливати кров.
Нарешті дівчина відкрила очі.
– Слава Нації! - сказала вона.
– Ти вивчила українську? - здивувався Митко.
– В мене тепер українська кров! О, я чую її голос! А ще - голос роду! Я бачу тіні забутих предків, і зелені луги й солов'їні гаї! Бачу козацький степ та Трипільську культуру!
– То ти ж тепер етнічна Українка! - зрадів Митко. - Значить, Masha, Пророк дозволяє нам кохатися!
– Дозволяє! Але не називай мене більше Masha. Відтепер я ся називаю Роксоляна Романишин!
Вони пішли кохатися.
– А де ж ведмідь? - поцікавився вчений.
Він зв'язався по Інтернету з Києво-Могилянською Академією.
– Усе гаразд, - заспокоїв Борщевський за кілька хвилин. - Відтепер то є наш Український звір. Працює волонтером на національній фабриці етнічного Українського підприємця Порошенка. Місить шоколад і читає Дмитра Донцова...
(c) Олександра Шелковенко
12 лютого 2010
Правда про жидiвсько-москальську мафiю
Маша Пєтрова, хрещена мати москальсько-жидiвської мафiї, увiйшла до нiчного «Бавовна-Клюбу». На нiй був чорний чоловiчий костюм i капелюх. І нагруднiй кишенцi - бiленька хусточка. У нафарбованих губах - гаванська сигара. Так вимагала мафiозна традицiя...
У Клюбi пригравала джаза. Напiвголi хлопцi танцювали на сценi. У залi зiбралися мафiозi Києва. Он - 'Голяндка' Сара Гольдман, що стрiляє, не виймаючи рук з кишенiв. Он - 'Щуриха' Лєна Зайцева, що контролює контрабанду вiскi. А отам - елегантна Белла Шмальц, що вона є власниця «Бавовна-Клюбу». Та й iншi, iншi... Уся москальсько-жидiвська мафiя була тут!
Мафiйозi пили горiлку iз содовою i курили. Поруч сидiли елегантнi хлопцi в облягаючих костюмчиках. Хлопцi кокетливо хiхiкали i стрiляли очима.
– Хрещена мати, - почула Маша злiва. - В нас проблеми з Нюркой Васiльєвой.
Говорила Естер Рабинович.
Маша уважно нахилила голову - мовляв, продовжуй.
– Вона знюхалася з дiвчатами Муркi Сiдоровой. Зрадила нашу Сiм'ю. Що робити?
Маша провела долонею бiля свого горла.
Це значило - 'закатати у бетон та й кинути до Київського водосховища'.
